Історія економічних вчень - навчальний посібник
ЕВОЛЮЦІЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇ XX ст.
11.2. Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберліна
Едвард Чемберлін (1899—1967) — американський економіст. Народився у штаті Вашингтон у сім'ї священика. Закінчив Айовський університет. У 1922 р. Е. Чемберлін вступає до докторантури Гарвардського університету і, закінчивши її, залишається тут викладати. У 1933 р. вчений публікує працю «Теорія монополістичної конкуренції», яка стала згодом класичним твором.
«Теорія монополістичної конкуренції» Чемберліна була викликом традиційній економічній науці, згідно з якою монополія і конкуренція існували як взаємовиключні поняття.
Чемберлін у своїй праці показав існування спеціального виду монополії, яка є необхідною складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на два способи поєднання монополії з конкуренцією:
✵ створення ринку ймовірно рідкісних товарів — цей варіант можливий за наявності двох або невеликого числа продавців;
✵ ринок диференційованих продуктів — контроль продавців над товарами, що мають особливі ознаки.• Запропонований ним варіант монополістичної конкуренції має такі характерні ознаки:
✵ число продавців досить велике;
✵ кожна фірма діє на ринку, не враховуючи свого впливу на поведінку конкурентів;
✵ товар якісно різнорідний, тому покупці віддають перевагу товарам із торговою маркою конкретних продавців;
✵ вхід у виробництво близьких груп продуктів не обмежений. У результаті кожний продавець має криву попиту за заданих цін.
Пропонуючи диференційований продукт, кожний продавець формує свій мікроринок, на якому виступає як монополіст, але водночас його товар зазнає конкуренції з боку більш довершених товарозамінників. Конкуренція при цьому розвивається в трьох напрямках:
✵ маніпулювання ціною — через монополізацію ринку продавцем відбувається порушення рівноважної ціни у бік збільшення; це призводить до зменшення обсягів виробництва продукції, недовикористання виробничих потужностей, зростання безробіття (негативний аспект теорії Чемберліна);
✵ внесення якісних змін у виготовлюваний продукт;
✵ впровадження реклами.
Останні два чинники належать до нецінових чинників конкуренції.
Пізніше до нецінових умов посилення монополістичної конкуренції Чемберлін відніс технічне удосконалення й обслуговування покупців.