КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

У чому ви бачите основну заслугу А. Сміта і Д. Рікардо — основоположників класичної школи політичної економії?

Процеси, що відбуваються в економіці, "класики" представили у найбільш узагальненому вигляді як сферу взаємозалежних законів і категорій, як логічно струнку систему відносин.

А. Сміт і Д. Рікардо показали, що джерелом багатства є не зовнішня торгівля (меркантилісти), не природа як така (фізіократи), а сфера виробництва, трудова діяльність у її різноманітних формах. Трудова теорія вартості (цінності), що не спростовує остаточно корисність продукту, стала одним із вихідних положень політичної економії.

Засновники першої справді наукової школи намагалися відповісти на запитання, що є мірилом праці. Було продемонстровано взаємозв'язок основних факторів виробництва; позначено проблеми, що не вкладалися в суворі рамки класичної теорії.

Від пошуку зовнішніх сил або звернення до "розуму" владних структур А. Сміт і Д. Рікардо спрямували аналіз у сферу виявлення внутрішніх причин, що лежать в основі функціонування ринкової економіки. Справа не просто в багатоплановості аналітичних висновків класиків, а в їх логічності та послідовності. Положення і висновки, яких дійшли "класики", набули більш повного і детального розкриття, ніж у працях послідовників і опонентів.

Класична школа не просто сукупність принципів і постулатів. Подібна оцінка школи мала б надто загальний, багато в чому формальний характер. Класична теорія — це "будівельне риштування" і разом із тим фундаментальна основа науки, відкрита для розвитку і поглиблення, уточнення і розширення тематики, удосконалювання методології, обґрунтування нових висновків і положень.