Паблик рилейшнз

ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ СИЛОВИХ СТРУКТУР I СПЕЦСЛУЖБ

Росія

МДУ одним з перших набрав для перепідготовки офіцерів за програмою «спеціаліст у зв’язках з громадськістю». У рамках Міністерства оборони видається 65 військових газет, 8 журналів. У гарнізонах є 160 телецентрів. Однак, як вважає начальник Генерального штабу генерал армії Михайло Колесников, на сьогодні фактично втрачено «єдине воєнне інформаційне поле». Перед журналістами ставиться завдання: «виграти «інформаційну війну», яку. .. ведуть проти армії «деякі засоби масової інформації».

Значущість даної проблематики для урядових структур Росії добре ілюструє розробка Спеціальної інформаційно-аналітичної комісії уряду Росії (травень 1995 р.), яка носить назву: «Міфологія чеченської кризи як індикатор проблем національної безпеки Росії». Наведемо деякі витримки, які демонструють, що перед нами справді вихід на якісно інший рівень мислення з даної проблематики:

— «громадська думка» вважає правдою те, що їй здається правдою, є цікавим і сильно зачіпає її емоції. І будь-які порівняно несуперечливі відомості, не зовсім «сокирно» подані з врахуванням названих простих умов, завжди будуть мати більший ефект і суспільний резонанс, ніж найсправжніша, а тому прісна правда»;

— перед комісією ставиться завдання — «терміново створити конкурентоспроможну федеральну інформаційну модель «чеченської кризи», яку через наявність ядра антиросійської інформаційної моделі, що вже склалося, можна назвати «анти-міфом» в розумінні необхідності дати «дзеркальне відображення» за основними вузлами структури західного варіанта чеченського міфу»;

— основні труднощі бачаться в такому: «немає розуміння, усвідомленого бажання і необхідності відпрацювання технологій взаємодії структур державної влади в такій «людській реальності» і з такою «символічною реальністю», якою є громадська думка і взагалі «ідеологічна сфера». Ми бачимо принципово інший підхід, принципово інше розуміння проблем, що стоять перед державою в інформаційній сфері.

У Росії всі інформаційні структури МВС об’єднуються в нове управління преси та інформації, завданням якого стає інформаційне забезпечення структур міністерства і пропаганда досвіду боротьби зі злочинністю. Внаслідок цього навіть на рівні райвідділу міліції створюється посада офіцера прес-служби, в московському FМ-ефірі стала працювати державна радіостанція «Міліцейська хвиля», що входить в об’єднання «Телестудія МВС Росії». За цим має йти і свій телеканал.

Начальник Центру громадських зв’язків МВС Росії Володимир Ворожцов говорить про структуру свого центру як про таку, що складається із п’яти підрозділів: група аналізу преси; група з проведення брифінгів, конференцій, круглих столів; відділ зв’язків з мас-медіа; підрозділ зв’язків з громадськістю, який працює з політичними партіями, громадськими організаціями, творчими спілками, депутатами; відділ оперативного реагування. Він визначає поняття кризова ситуація таким же чином: «Кризовою вважається подія, яка може вплинути на суспільну обстановку, — групові порушення громадського порядку, вбивство з особливо тяжкими наслідками, захоплення заручників. .. Є відпрацьована методика реагування».

Колишній Міністр оборони Росії Ігор Родіонов прямо звернувся за допомогою до ЗМІ: «Я щиро дуже хочу, щоб преса і телебачення стали надійними союзниками армії в цей найскладніший для неї момент. Нам потрібна підтримка ЗМІ не у вигляді фальшивої похвальби чи прикрашання дійсності, а у вигляді об’єктивних матеріалів, що містять конструктивні пропозиції. Нагадаю лише, що свого часу ЗМІ зробили дуже багато корисного, щоб відродити престиж армії СІНА, яка теж була в тяжкому морально-політичному становищі. Я сподіваюся на підтримку нашої четвертої влади...» Характерне тут посилання на досвід США, знання якого, однак, не входить в загальнообов’язкову норму. Отже, можна припустити, що подібні плани почали розроблятися і в рамках російської армії. Є й непрямі посилання на значущість громадської думки, що видно із відповіді І. Родіонова на запитання кореспондентів, чому він приїхав на зустріч на «Волзі» і без супроводу: «А це спеціально, щоб ви про мене добре написали. А то зараз розпишете: мовляв, прибув на «Мерседесі», та не на одному...»

В. Крючков так описує процес гласності в рамках спецслужб, при цьому згадує і про свої сумніви. «Було визнано необхідним рішуче стати на шлях гласності в роботі органів держбезпеки всіх рівнів і напрямків. З цією метою було створено Центр громадських зв’язків, чекісти пішли в трудові колективи, двері Комітету, його органів на місцях було широко відкрито для делегацій, окремих осіб, зустрічей з представниками державних, громадських організацій, засобів масової інформації, з діячами мистецтва, вченими». І ще один цікавий аргумент, який вимагає по-іншому моделювати комунікативні дії в цій галузі: «Практично вся діяльність органів держбезпеки є незвичайною з погляду простої людини, їхні форми й методи роботи можуть викликати неоднозначне і притому нерідко негативне сприйняття. Тому при опублікуванні матеріалів про діяльність органів, його співробітників врахування цього аспекту необхідне, потрібні об’єктивні, сумлінні пояснення, коментарі». Про таку ж ситуацію говорить Микола Леонов: «За Шебаршина нам довелося значною мірою «розкритися» перед громадськістю. Нападки на Комітет державної безпеки в демократичній пресі ставали настільки злісними і провокаційними, що керівництво розвідки з благословення Крючкова почало виступати перед трудовими колективами, роз’яснювати сутність і зміст своєї роботи, доводити, що розвідка — не паразит на шиї народу, а його очі й вуха, до того ж розвідка є прибутковим в грошовому аспекті підприємством: ми здобували такі науково-технічні секрети, які коштували десятки і сотні мільйонів доларів». Як бачимо, «гласність» у цій сфері виникає у відповідь на «кризу», а раз так, то явно запізнюється за часом.

У повідомленнях преси про створення в рамках ФСБ спеціального підрозділу для роботи з російськими журналістами як аргумент наводиться інформація про те, що в посольстві США роботою з пресою зайнято 8 співробітників.

Правда, є й такий аспект, як свідоме перебільшення небезпеки зі своєю метою. Так, директор ФСБ М. Ковальов говорить таке: «Однак я розумію своїх іноземних колег-професіоналів, котрі теж хитають головою: мовляв, так, «російська мафія» наступає. Під це відкривають фінансування, дають більше грошей — отже, повторююсь, з погляду прагматичного, я їх розумію».





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити