Регіональна економіка

Трансформація регіональних структур у системі інтеграційних зв'язків

 

Формування більш прогресивної економічної системи базується на реконструкції застарілих і створенні нових конкурентоздатних сфер і комплексів народного господарства України, структурної перебудови її промисловості, аграрного сектора, інфраструктури і ринкових відносин у широкому їх розумінні. Йдеться про пошук і використання найефективніших високоприбуткових ринкових структур, про нагромадження і збільшення кредитних ресурсів на активізацію інвестиційної та інноваційної діяльності. Без цього ніякої структурної перебудови не відбудеться. Різкий спад виробництва ВВП і НД за останні роки, параліч промислового виробництва, штучно створена під виглядом ринкових перетворень криза платежів, збереження і загострення збитковості багатьох виробничих структур, при стагнації прибуткових і відсутності створення якісно нових конкурентоздатних виробництв є найхарактернішою ознакою проявів кризових явищ. Саме на їх подолання спрямовується економічна політика держави.

Проте зупинити негативні тенденції попереднього економічного спаду, доповненого руйнівною політикою так званої шокової терапії, поки що не вдається. Справа ускладнюється тим, що кризою охоплено, по суті, всі регіони країни і загострюються як міжрегіональні, так і регіональні відносини з центром. У країні не послаблюється і соціальна напруга, пов'язана з економічною стагнацією і спадом, безробіттям, величезним соціальним розшаруванням населення, небаченим поширенням жебрацтва і криміналізації суспільства, включаючи до того ж невирішеність регіональних проблем.

Все це вимагає негайних дій — активізації створювальної політики як з боку держави в цілому, так і з боку регіонів, зокрема всіх органів влади з самих верхніх ешелонів до місцевої ланки. Треба зосередити систему державного управління, ринкового і господарського регулювання на розвиткові соціально орієнтованого товаровиробництва, забезпечуючи комплексне законодавче і нормативне регулювання економіки, передусім промисловості. Важливо створювати найсприятливіші умови для розвитку підприємництва безпосередньо у виробничій сфері. Значні труднощі в інвестиційному забезпеченні процесу структурних трансформацій пов'язані з тим, що понад 40 відсотків усіх витрат на них пов'язано з перепрофілюванням виробничих потужностей. Впровадження новітніх технологічних систем потребує значних інвестицій, без цього неможливо швидко досягти конкурентоспроможності. Тим часом нагромадження підприємницьких структур і кредитні ресурси зараз спрямовуються переважно в короткостроковий комерційний обіг або у кишені осіб, що формують основу нового устрою, і аж ніяк не на позитивне перетворення національного товаровиробництва та інфраструктури. Зовнішні кредитні ресурси також поки що дуже малі і відчутно вплинути на економічний розвиток України не здатні. І це, безумовно, потребує відповідних змін у загальнодержавній і регіональній політиці.

Треба за допомогою законодавства і рішень виконавчої влади зробити радикальну переорієнтацію інвестиційної та інноваційної діяльності на прогресивний економічний розвиток, змінити відповідно податкову, бюджетну і структурну політику, зосередити увагу на першочергових державних і регіональних пріоритетах економічного зростання, активно використовувати ринкові стимулятори.

Інтеграційні зв'язки неможливі без сучасної високоорганізованої системи інформатики, детальної програми промислового і структурного розвитку, використання комплексного програмно-цільового регулювання процесів здійснення створювальних ринкових реформ на національному та регіональному рівнях. В сучасних умовах важливим напрямком підвищення ефективності виробництва є формування механізму ринкового стимулювання активної господарської діяльності — інтересів і можливостей товаровиробників, застосування сучасного менеджменту.

Господарський механізм об'єднує як конкретні форми господарювання, так і систему виробничих відносин, на яких вони ґрунтуються. У структурі господарського механізму виділяється чотири відносно самостійних блоки: блок планування і прогнозування та розробки цільових програм, зокрема, на мікрорівні складання бізнес-планів; блок управління, в тому числі побудова організаційних структур управління виробництвом, введення сучасного менеджменту; блок регулювання, включаючи ціноутворення, фінансування, кредитування, оподаткування, страхування, а також матеріальне і моральне стимулювання; блок обліку та контролю разом з економічним аналізом. Всі ці блоки включені в ринковий механізм з відповідними особливостями його функціонування.

З цього випливає, що роль регіональних досліджень зростає.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити