Економічна безпека підприємства

Розділ 2. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

 

2.2. Правове регулювання захисту комерційної

таємниці за кордоном

 

ЯПОНІЯ

 

Питання захисту службових ділових секретів наймача від незаконного привласнення їх службовцями після закінчення терміну служби регулюються і в Японії. Наймач може за допомогою договору зобов’язати свого службовця не розкривати інформацію, яку він придбав протягом терміну служби. Типова угода про службові винаходи, підготовлена патентним відомством, містить такий пункт: “Винахідники і службовці відділу по винаходах службовців повинні зберігати таємницю змісту винаходів і інших матеріалів, що відносяться до інтересу компанії, на необхідний період часу”.[18]

 

Наймач може обмежити поведінку службовців після закінчення служби на певний період.

 

У зв’язку з тим, що таке доповнення може певною мірою порушити гарантію свободи вибору якогось виду занять (професії) відповідно до ст. 22 Конституції, службовцям, які в період дії такого обмеження не можуть знайти посаду (роботу), із оплатою, яка б їх задовольняла, передбачається виплата відповідної компенсації. [18]

Належна увага надається також захисту ділових секретів у процесі конфіденційних відносин. Відповідні норми законів накладають на певних осіб, згідно з займаним ними положенням або професією, обов’язок щодо збереження конфіденційності. Так, у Цивільному кодексі передбачається обов’язок уважно відноситися до справ, у Комерційному кодексі передбачається обов’язок лояльності директора корпорацій, що також включає обов’язок збереження конфіденційності, а також визначаються обов’язки директора корпорації не конкурувати зі своїми корпораціями.

Кримінальний кодекс передбачає покарання для осіб окремих професій, які розкривають секрети клієнтів або споживачів: особа, яка є або

було лікарем, фармацевтом, аптекарем, акушеркою, юристом, адвокатом або нотаріусом і яка без відповідної підстави розкрила секрет, що став їй відомий завдяки професійній діяльності, підлягає покаранню у вигляді ув’язнення строком до шести місяців або штрафу до 20000 тис. єн.

Згідно з Законом про адвокатуру (Закон № 205, 1949) передбачається наступне: адвокат або особа, яка раніше була адвокатом, має право і обов’язок зберігати в секреті будь-які факти, які стали йому (їй) відомі при здійсненні своєї діяльності, за умови, що це не буде предметом яких-небудь протилежних правових розпоряджень.

 

Згідно з Цивільно-процесуальним кодексом, свідок звільняється від надання свідчень за матеріалами, що зачіпають ділові секрети.

 

Кримінальний кодекс не містить яких-небудь положень, що передбачають покарання за незаконне розкриття або незаконне використання ділових секретів або промислове шпигунство. Проте положення Кримінального кодексу (ст.ст. 222, 233, 235, 246, 247), що стосуються погроз (шантажу), перешкоджання чиїй-небудь діяльності, крадіжки, обману, порушення довір’я, можуть бути застосовані і до вищеназваних правопорушень. [18]

 

Так, у справі Japan v Himciвідповідач, член технологічного відділу провідної хімічної компанії в Осаке, залишив свою службу, взявши з собою матеріал, призначений для використання у виробництві вінілхлориду, а також теку документів, що містять повідомлення про нові способи виробництва вінілхлориду Всі матеріали компанія зберігала в таємниці. Суд визнав цінність таких матеріалів і застосував ст. 235 Кримінального кодексу.

У 1990 р. і 1993 р. в Закон Японії про припинення недобросовісної конкуренції були внесені поправки, що враховують пропозиції на переговорах в рамках ГАТТ і міжнародну гармонізацію в цій галузі. Зокрема, були введені нові статті, що стосуються незаконного заволодіння комерційною таємницею, її використання або розголошення. Крім того, вони регулюють випадки, коли особа знає про незаконне отримання комерційної таємниці, але продовжує використовувати її. Як комерційна таємниця охороняється інформація технічного або комерційного характеру, що має економічне значення, невідома громадськості і яка зберігається в таємниці. Винний в здійсненні акту несумлінної конкуренції засуджується до тюремного ув’язнення на термін, що не перевищує трьох років, або до виплати штрафу не більше 3 млн. єн. Якщо закон порушила фірма, то штраф значно більший — 100 млн. єн, а її співробітник, винний в навмисному здійсненні неправомірних дій, засуджується до тюремного ув’язнення. [18]




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити