Економічний енциклопедичний словник

Внутрішнє фінансування (самофінансування) — використання засобів з прибутку самого підприємства для потреб розширеного відтворення. Розрізняють активне (відкрите) самофінансування, коли балансовий прибуток залишається у розпорядженні підприємства, тобто збільшується його власний капітал у вигляді платіжних засобів або вимог по відкритому рахунку; неактивне (приховане) самофінансування, яке можливе внаслідок заниженої оцінки майна чи занижених відрахувань до резервного фонду і не відображене в балансі або приховане в пасивних позиціях, а фактично зменшує податки і на розподілену частину прибутку. В.ф.(с.) має такі переваги: 1) за рахунок додаткового власного капіталу підвищуються надійність і кредитоспроможність підприємства; 2) створення і зростання власного капіталу відбувається прогресивно, немає витрат з фінансування; 3) з'являється можливість дострокового повернення зовнішнього капіталу і зменшення витрат на виплату відсотків по ньому, внаслідок чого підприємство стає більш незалежним від зовнішнього фінансування; 4) полегшується процес прийняття рішення щодо майбутнього розвитку за рахунок додаткових інвестицій. Основними недоліками В.ф.(с.) є можливість приховування фактичної рентабельності й покриття збитків та можливість недовіри акціонерів до керівництва підприємства й суперечок з ним щодо розмірів дивідендів. На початку XXI ст. частка самофінансування великих компаній у розвинених країнах світу становить близько 70%.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити