Економічний енциклопедичний словник

Депортація (лат. deportatio — вивезення) — антагоністична форма дискримінації, яка означає примусове переселення цілих народів (або окремих осіб), соціальних верств і груп цього народу в інші країни або на спеціально виділені території. Вперше Д. з України здійснювалась у царській Росії у XVIII — XIX ст. щодо кримськотатарського народу чисельністю близько 6 млн. осіб. У 1935—1939 з прикордонних районів України було примусово депортовано близько 176 тис. поляків, 1944 — близько 200 тис. осіб кримськотатарського народу та 38 тис. болгар, вірмен і греків. Водночас у період колективізації, в 30-ті роки XX ст. у східні райони СРСР вивезено понад 1,3 млн. найзаможніших селян. Із західних областей України з квітня 1944 до середини 1947 депортовано у ті ж райони майже 75 тис. осіб. Водночас з Польщі депортовано 240 тис. українців, проте Польща, на відміну від Росії, не визнала такі дії злочинними. За часів існування СРСР під впливом сталінської політики загострювалася класова боротьба, проводилась насильницька колективізація, боротьба з націоналізмом тощо. З часу проголошення незалежності України проводиться політика відновлення прав депортованих народів, національних меншин.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити