Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Економічний енциклопедичний словник

Економічні відносини — форма розвитку економічного способу виробництва, яка виражає сукупність відносин між людьми у процесі виробництва матеріальних і нематеріальних благ та їх привласнення в усіх сферах суспільного відтворення. К. Маркс ототожнював виробничі відносини з економічними. Ф.Енгельс зазначав, що під економічними відносинами ми розуміємо той спосіб виробництва, яким люди певного суспільства виробляють засоби до життя й обмінюють між собою продукти. До них належить техніка виробництва і транспорту. Крім того, до цього поняття Енгельс відносив географічну основу, на якій розвиваються економічні відносини, а також зовнішнє середовище, що оточує ці відносини (або суспільну форму). Незбігання Е.в. з виробничими випливає з нетотожності категорій "економіка" і "виробництво". Оскільки в межах Е.в. виділяються відносини, пов'язані з розвитком техніки і розвиваються паралельно з прогресом техніки, їх доцільно називати техніко — економічними (див. Техніко — економічні відносини). Другою підсистемою Е.в., виокремлених за рівнем наближеності до продуктивних сил, є організаційно-економічні відносини, які формуються і розвиваються в процесі управління власниками і менеджерами підприємством, проведення маркетингових досліджень та ін. Третьою підсистемою є відносини між людьми з приводу привласнення робочої сили, засобів виробництва, управління власністю у цій сфері, контролю за виробництвом та ін., а отже, відносини економічної власності. Загалом Е.в. формуються передусім внаслідок взаємодії трьох названих відносно самостійних підсистем, які з точки зору діалектики їх взаємодії з розвитком продуктивних сил можна відповідно назвати техніко — економічною (або речовою), організаційно-економічною та суспільною формами розвитку або гальмування продуктивних сил. Вплив цих форм на розвиток продуктивних сил може мати цілеспрямований позитивний характер, негативний, а також поєднувати у різних комбінаціях як здебільшого позитивний (коли дві з них сприяють розвитку, а одна гальмує), так і навпаки. Характер такого впливу, своєю чергою, залежить від типу власності на засоби та результати виробництва, від господарського механізму (див. Господарський механізм) та інших чинників. Усі три підсистеми Е.в. утворюють цілісну економічну форму, яка є однією зі сторін економічного способу виробництва. Е.в. загалом та окремим її підсистемам властиві свої закони розвитку та комплекс відповідних суперечностей. Серед відносин економічної власності визначальними є відносини власності на засоби виробництва. Е.в. — базис суспільства, соціальні, правові, політичні, національні, культурні, моральні, психологічні та інші відносини — його надбудова. Розвиток Е.в. визначає в кінцевому підсумку еволюцію надбудовних відносин. Водночас вони загалом або окремі їх елементи (політичні, правові та інші відносини) впливають на зміни Е.в. На певному етапі еволюції суспільства вирішальну роль можуть відігравати як окремі базисні, так і окремі надбудовні відносини. У процесі зміни суспільно-економічних формацій найбільш глибоко трансформуються відносини економічної власності.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.