Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Енергоозброєність праці
Енергоозброєність праці — забезпеченість живої праці електроенергією, або рівень споживання у виробництві електроенергії чи електричної потужності за одиницю робочого часу. Є одним з найважливіших факторів підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва. Як показник Е.п. розкриває співвідношення між використовуваними у виробничому процесі електричними потужностями (електроенергією) і витратами праці робітників. Розрізняють потенційну і фактичну Е.п. Потенційна Е.п. (її ще називають електроозброєністю робітників) визначається коефіцієнтом, що розраховується діленням сумарної потужності електродвигунів і електроапаратів, які обслуговують процес виробництва, на кількість робітників, закріплених за найбільшою зміною. Фактична Е.п. обчислюється як відношення кількості електроенергії, спожитої виробництвом у певному періоді (як правило, за рік), до 1) середньоспискової кількості робітників на підприємстві за той самий період або 2) фактично відпрацьованого робітником часу, вираженого в людино-днях чи людино-годинах. Зіставлення коефіцієнта Е.п. з коефіцієнтом енергоозброєності праці дає можливість визначити рівень електрифікації виробництва. Частка від ділення величини зміни за певний період фактичної Е.п. на величину зміни показника продуктивності праці за той самий період характеризує зміну електромісткості продукції.