Економічний енциклопедичний словник

Ефективність суспільного виробництва — найважливіша узагальнена характеристика результативності суспільного виробництва, яка виражає відношення обсягу створених товарів і послуг до сукупних витрат суспільної праці (у найбільш загальній формі — витрати). В масштабі країни Е.с.в. вимірюється відношенням розмірів створеного за певний час національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабі галузі, об'єднання, підприємства — відношенням обсягу чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній з цих ланок господарства. Для порівняльної оцінки Е.с.в. у різних країнах використовується показник виробництва національного доходу на душу населення. Із зростанням інтенсивності результати суспільного виробництва з урахуванням їх якості збільшуються швидше, ніж витрати. Е.с.в. у динаміці означає ефективність суспільного відтворення. Е.с.в. — складна і багатопланова категорія, її окремі аспекти вимірюють за допомогою конкретніших показників (продуктивності праці, трудомісткості, фондомісткості та ін.). Для цього отриманий результат (національний дохід або кінцевий продукт) зіставляють з окремими факторами процесу виробництва. Оскільки на практиці іноді спостерігається різноспрямований рух цих показників, для всебічного вимірювання ефективності застосовують інтеграційний показник: де Е — ефективність виробництва, Ч„ — чистий продукт з урахуванням його складу та якості; П — витрати живої праці; М — кількість витрачених матеріалів; Ф — витрати засобів праці (основних виробничих фондів); у — коефіцієнт приведення до єдиної розмірності, який дає змогу узагальнити витрати і вкладення. Водночас слід враховувати всі фактори (речові фактори виробництва, управління виробництвом тощо), їх раціональну взаємодію, що передусім залежить від їх оптимального розподілу. Економічну ефективність необхідно зіставляти з соціально-економічною оптимальністю, яка передбачає здійснення державою такої макроекономічної політики (за допомогою оподаткування кінцевих доходів, соціальних витрат, кредитно-грошової політики тощо), яка б не гальмувала стимулів до праці, до підприємницької діяльності тощо, з одного боку, і не породжувала бажання прожити лише за рахунок соціальних витрат держави — з іншого. Оскільки кінцевою метою суспільного виробництва є (опосередковано або безпосередньо) задоволення потреб окремого індивіда, трудових колективів, соціальних верств тощо і сукупних потреб суспільства, то Е.с.в. слід розглядати як соціально-економічну ефективність.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити