Економічний енциклопедичний словник

Закон загальної раціоналізації — особливий економічний закон (діє у декількох суспільно-економічних формаціях), який виражає сталі й суттєві зв'язки між еволюцією деяких економічних та соціальних систем на певному етапі їх розвитку, з одного боку, і посиленням бюрократизації суспільного життя — з іншого. Сформулював німецький економіст і соціолог М. Вебер. Згідно з цим законом, соціалізм призводить до розширення бюрократизації економічного життя, внаслідок чого перестає бути соціалізмом, і на зміну капіталізму приходить тотальна бюрократія. Методологічна основа закону — теза Вебера про бюрократизацію політичного та суспільного життя. Розвиток бюрократії надає діям індивідів рутинного характеру, позбавляє їх індивідуальності, а відчуження стає загальним явищем. Висока раціональність системи нав'язує індивідам і організаціям примусові норми діяльності, які для багатьох є втратою особистої свободи. Така свобода доступна лише багатим, решті загрожує знеособлення й рутинність. По-справжньому культурних людей, на думку Вебера, стає все менше, зростає кількість спеціалістів та фанатів організації. Розвиток процесів раціоналізації неминуче призводить до посилення бюрократизації. Бюрократична організація характеризується, за Вебером, ефективністю, суворою ієрархізацією влади, формально зафіксованою системою правил і безособистісністю адміністративної діяльності. Своєю чергою, ефективність досягається завдяки чіткому розподілу обов'язків між членами організації, суворій ієрархії, що дає можливість вищій посадовій особі контролювати діяльність підлеглих.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити