Економічний енциклопедичний словник

Інвестування в цінні папери — основні правила інвестування підприємств в різні види акцій та облігацій з метою отримання прибутків з найменшим ризиком. Вкладення коштів у цінні папери залежить від трьох параметрів: 1) дохідності цінних паперів; 2) ступеня ризику (або надійності) в разі вкладення їх у різні види цінних паперів; 3) зростання доходу від таких вкладень. За ступенем надійності, отже, найменшого ризику втрати інвестувань, на першому місці — державні облігації розвинених країн світу, які мають повну гарантію своєчасного погашення, що є першим правилом І. в ц.п. Цим значною мірою пояснюється найнижчий дохід, який вони дають власникам. Серед них на першому місці — короткотермінові облігації. Друге правило І.в ц.п.: найбільш прибутковими, перспективними, але менш надійними є інвестування в акції та облігації великих акціонерних компаній. З урахуванням видів акцій це правило конкретизується. Так, інвестування у привілейовані акції за високої економічної кон'юнктури найбільш надійні, але менш прибуткові. Третє правило І. в ц.п.: найбільш ризикованими є інвестування в акції новостворених компаній, які за сприятливих умов можуть стати найприбутковішими. Загалом інвестування в акції — найризикованіший вид І. в ц.п., внаслідок чого вони дають найбільший дохід. Ступінь ризику може певною мірою компенсуватися зростанням їх ринкового курсу, а отже, розміром доходу на акції. Найоптимальніше співвідношення між дохідністю, надійністю та зростанням доходу від І. в ц.п. досягається за диверсифікації таких вкладень, зокрема обмеження вкладень у кожний вид інвестицій не більш як 10%. Тому, згідно з четвертим правилом І. в ц.п., треба вкладати кошти у трастові компанії, які виконують довірчі функції з управління капіталом інвесторів для найбільш вигідного його використання.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити