Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Економічний енциклопедичний словник

Інституціоналізм (лат. institutum — організація, лад) — один з напрямів сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інститути (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти (звичаї, навички, інстинкти та ін.). Ці інститути, на думку представників І., — рушійні сили розвитку людського суспільства. На думку американського економіста Ф. Мировськи, предметом І. є не інститути самі по собі, а економічна система суспільства (в т.ч. економічний порядок) та закономірності їх розвитку у процесі еволюції. Основними сторонами предмета І. він називає історію, антропологію (науку про походження і розвиток людини) та економіку (дослідження матеріальних засобів), які створює суспільство і пізнає їх цінність). К. Капп (США) стверджує, що І. зосереджує основну увагу на еволюції соціальних систем і процесів. Загальною характеристикою І. є відстоювання еволюції розвитку, справедливе визнання важливості ролі держави, державного регулювання. Методологічною основою інституціологічного напряму є використання конкретно зорієнтованих абстракцій, широкий соціологічний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, що водночас означає відсутність чіткого визначення предмета науки. Основними різновидами класичного І. є соціально-психологічний (Т. Веблен); соціально-правовий (Дж. Коммонс); кон'юнктурно-статистичний (Уеслі Клер Мітчелл). Ці автори, а також англійський економіст Дж. Гобсон та ін. стали засновниками І. наприкінці XIX ст. Сучасні представники І. — американські економісти Дж. Гелбрейт, Р. Хейлброннер, Д. Норт, А. Алчіян та ін. На думку Т. Веблена, В. Гамільтона, інститути — це звичаї, традиції й способи мислення, які стали навичками окремої групи людей, більшості населення і навіть усього народу і є економічними інститутами (Веблен). Із зростанням кількості населення, накопиченням знань і підвищенням кваліфікації працівників тощо інститути перестають, на думку Веблена, відігравати роль рушійної сили суспільного розвитку, старіють і перетворюються на консервативні фактори. Головною суперечністю капіталізму і причиною криз він називав суперечність між індустрією і бізнесом (див. Веблен). Дж. Коммонс основою економічного розвитку вважав юридичні відносини, норми права, а економічні інститути — категоріями юридичного порядку, зводив сутність економічних відносин до угод з титулами власності, ринок вважав вирішальною сферою, а фіктивний капітал — найважливішим (див. Коммонс). Серед поглядів американських інституціоналістів заслуговує на увагу думка В.МІтчелла про економічні цикли. Він обґрунтував наявність "коротких циклів" (3 — 7 років), висунув ідею про "довгі цикли кон'юнктури" вікового порядку. Проте помилково надавав перевагу емпіричному аналізу перед якісним, а державне регулювання зводив до використання грошово-кредитних важелів. У 30-ті XX ст. набула поширення теорія регульованого, або планового, капіталізму, яку обстоювали Ст. Чейз, Дж. Міллет та ін. Представники І. різко критикували маржиналізм, неокласичну теорію ринкової рівноваги, стверджували, що класичне суспільство вільної конкуренції XIX ст. не відповідало реаліям сучасності, а ринок перетворився на один з економічних інститутів. Аналізуючи корпорації, прихильники І. особливу увагу приділяли відокремленню власності від контролю за виробництвом, запровадили поняття "абсентеїстської" власності (власності, якої немає, вона розсіюється серед акціонерів, котрі втрачають контроль над засобами виробництва), що призвело до принципових змін у системі управління виробництвом. Таке управління здійснює не підприємець, а управителі, які дбають про свої вузькогрупові інтереси і контролюють корпорації. Цю систему американський економіст Г. Мінз називає "колективним капіталізмом". Важливу роль у розвитку І. відіграв Шумпетер (див. Шумпетер). Найлогічнішого завершення ідея Г. Мінза набула в теорії "техноструктури" Дж. Гелбрейта (див. Гелбрейт), а за методологічною спрямованістю його теорію слід назвати соціально-технологічним І. Деякі положення та ідеї І. щодо реалій сьогодення розвивають представники неоінституціоналізму (див. Неоінституціоналізм).









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.