Економічний енциклопедичний словник

Історична школа — одна із течій західної економічної думки, представники якої заперечували наявність визначальних та спільних економічних законів, переоцінювали роль специфічних законів (а отже, національні особливості розвитку народного господарства), обстоювали активну регулятивну роль держави, справедливий розподіл національного багатства тощо. І.ш. виникла в Німеччині у середині XIX ст. Найвідомішими представниками були німецькі економісти В. Рошер, Б. Гільдебрандт, В. Зомбарт, М. Вебер та ін. Назву отримала від своєрідного тлумачення предмета політичної економії та історичного методу дослідження, відповідно до якого ця наука вивчає не економічні закони, а описує конкретно-історичні форми в країні, викладає історію її господарства. Методологічна основа такого висновку — заперечення ними всезагальних і загальних економічних законів, єдності економічного та історичного методів, недооцінка теорії (Л. Брентано говорив про непотрібність теоретичної політичної економії). Водночас вони справедливо стверджували, що політична економія повинна вивчати не відношення між людиною і речами, а відносини між людьми. Певну специфіку дії цих законів зумовлюють історичні й культурні традиції кожного народу, менталітет тощо. Проте абсолютизувати ці надбудовні фактори — означає (в методологічному аспекті) розрив органічних зв'язків між такими категоріями діалектики, як загальне, особливе та одиничне. Крім того, теоретико-методологічними хибами І.ш. є ігнорування об'єктивного характеру економічного життя, вилучення з предмета політичної економії економічних законів, антиісторичний підхід до капіталістичного способу виробництва (вважали його вічним ладом), приватної власності, суб'єктивне тлумачення вартості тощо. Водночас представники І.ш. обстоювали доцільність ширшого підходу до вивчення економічного та соціального життя, доводили, що ця наука повинна вивчати моральні та етичні аспекти господарської діяльності, ідеї та психологію людей у цьому процесі, природу людського духу, енергійність нації, значення націоналізму, проблеми мотивації та економічної поведінки людей, їх культуру. Проте вони некоректно вважали психологічні та етичні фактори не менш важливими, ніж економічні, В. Зомбарт плутав економічні і юридичні фактори цих явищ. Деякі представники І.ш. справедливо виступали за централізоване управління економікою, впровадження планування, законодавчого регулювання, стверджували, що державні фінанси можуть стати ефективним знаряддям досягнення соціальної справедливості, обстоювали необхідність соціальних реформ, а у взаємодії суспільства вирішальну роль відводили останньому.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити