Економічний енциклопедичний словник

Колгоспна власність — сукупність різноманітних засобів виробництва та відносини між членами трудового колективу, колгоспом і державою з приводу привласнення умов виробництва (передусім землі) та результатів колективної праці. До об'єктів К.в. належали будівлі, споруди, сільськогосподарські машини, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження тощо. Земля закріплювалася за колгоспами у безоплатне і безтермінове користування. К.в. виникла в СРСР внаслідок здебільшого примусової колективізації наприкінці 20-х—на початку 30-х, яка спотворила зміст К.в. та господарювання. За правовим змістом К.в. виражала відносини спільного володіння, розпорядження і користування членів колгоспу. Проте майже всі атрибути власності держава залишила за собою. Зокрема, держава визначала рівень і структуру виробництва, порядок розподілу та використання виробленої продукції, розміри оплати праці колгоспників, встановлювала ціни тощо. Внаслідок цього втрачався інтерес до накопичення власності, продуктивного і дбайливого використання виробничого потенціалу, а К.в. була здебільшого одержавленою. Проте навіть за недосконалої системи економічних відносин і передусім відносин економічної власності в аграрному секторі виробництво продовольчих товарів нарощувалося. Наприкінці 80-х рівень споживання в Україні багатьох видів продуктів досяг або наближався до науково обґрунтованих норм харчування. В республіці виробляли по 1 т зерна на особу. Щороку Україна експортувала сільськогосподарської продукції — на більш як 30 млрд дол. Це пояснювалося колективним характером праці, рівнем концентрації виробництва (ефект масштабу), наявною матеріально-технічною базою виробництва та ін. чинниками. Тому К.в. потрібно було не руйнувати, а реформувати.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити