Економічний енциклопедичний словник

Концентрація банківського капіталу (лат. con — з, разом і centrum — зосередження, центр) — зростання розмірів капіталу банків у процесі виконання ними активних і пасивних операцій та капіталізації частини прибутків з метою привласнення максимальних прибутків і посилення ролі наймогутніших банків у банківській системі. Основою К.б.к., який до початку його капіталізації промисловими компаніями зосереджується в банках, є передусім концентрація виробництва і зростання маси прибутків. Значна частина фінансових коштів банків формується за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань і зберігання їх у банках. Важливе джерело нових вкладів — залучення коштів усіх верств населення, в т.ч. великої групи рантьє. Власні капітали банків зростають завдяки підвищенню прибутковості банківських операцій, що передбачає збільшення частки довготермінових позик, операцій з нерухомістю та розміщення цінних паперів, довірчих операцій та ін. Зростає роль кредитно-банківської сфери в перерозподілі капіталів між галузями, у зовнішньому фінансуванні промислових, транспортних компаній, у забезпеченні механізму державних позик та ін. Останніми десятиліттями гігантські банки відіграють важливу роль у забезпеченні кредитами нових наукомістких галузей промисловості. Банківський кредит великих банків дедалі більше вплітається у рух державного бюджету, а позичковий капітал таких банків щільно переплітається з державним кредитом. Вони контролюють значну кількість акціонерного капіталу корпорацій через свої трастові (довірчі) відділення та ін., таким чином концентруючи у своїх руках значну кількість голосуючих акцій (див. Банківські монополії). Могутні банки надають значні споживчі та іпотечні кредити населенню, що зумовлює зростання відповідних форм заборгованості та сприяє К.б.к. К.б.к. значно посилюється із централізацією банківського капіталу. К.б.к. здійснюється і на інтернаціональній основі у формі розвитку ТНБ. Водночас важливою контртенденцією К.б.к. є зростання ролі фондової біржі. Процес К.б.к. відбувався на різних етапах еволюції економічної системи капіталізму і був щільно пов'язаний з централізацією банківського капіталу. Перший етап мав місце при переході домонополістичного капіталізму у монополістичний, тобто в останній третині XIX ст. Саме тоді у розвинених країнах світу з'явились перші банківські монополії. Другий етап відбувався на монополістичному ступені капіталізму, тобто з початку XX ст. до кінця 40-х. Найбільш динамічним він був під час світової економічної кризи 1929 — 1933. Третій етап збігся з початком розвитку капіталізму на державно-монополістичному ступені вищої стадії, а також з розгортанням НТР. Четвертий етап К.б.к. в органічному поєднанні з централізацією банківського капіталу розпочався в останні два — три десятиріччя XX ст., а отже, з розгортанням інформаційної революції. Його особливістю є транснаціоналізація банківського капіталу і виникнення на цій основі ТНБ, між якими розгортається транснаціональна конкуренція. Внаслідок цього передові позиції ТНБ окремих країн постійно змінюються. Так, 1988 перші 12 місць серед найбільших банків світу посідали японські банки, серед 40 наймогутніших банків було 22 японських, 16 європейських і 1 американський; 2000 на перше місце за обсягом капіталу та ринковою капіталізацією виходить американський банк "Сітігроуп", на друге — німецький "Дойче банк", а на третє — японський "Токіо Мітцубісі"; загалом серед 40 наймогутніших банків було 6 банків США, 10 — японських, решта — європейські. В Україні на 7% великих і найбільших банків 2003 припадало понад 52% балансового капіталу.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити