Економічний енциклопедичний словник

Кустарне виробництво — форма дрібнотоварного виробництва, що базується на економічній відокремленості сімей, спеціалізації окремих сіл і цілих районів на виробництві певного товару. К.в, — одна з перехідних форм між феодальним і капіталістичним способами виробництва у промисловості. На його основі виникли капіталістичні майстерні та мануфактури. У К.в. застосовувалися ручна праця й примітивні знаряддя виробництва. Техніко-економічним відносинам К.в. були властиві потоварний і подетальний види суспільного поділу праці. Перший означав спеціалізацію окремих сіл, районів на виготовленні одного виробу, другий у К.в. — процес розчленування виробництва одного товару на кілька операцій, які виконували сім'ї, окремі вулиці й частини сіл. Розвиток К.в. супроводився диференціацією кустарів, за якої одна частина ставала біднішою, поступово перетворюючись на найманих працівників, а друга (менш чисельна) збагачувалась, організовувала свої майстерні, де використовувалася наймана праця. Реалізовували виготовлені товари скупники, які, користуючись своїм монопольним становищем, через механізм занижених цін на продукцію кустарного виробництва привласнювали частину необхідного продукту кустарів. У Росії 1913 налічувалося бл. 3,7 мли кустарів, які виготовляли понад 30% промислової продукції. К.в. збереглося в окремих районах Західної України. До проголошення державної незалежності України в майстернях кустарів не застосовувалася наймана праця. З капіталізацією української економіки ситуація принципово змінилася.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити