Економічний енциклопедичний словник

Ломбарди — кредитні установи, які надають грошову позику під заставу нерухомого майна. Виникли у Франції в другій половині XIV ст., у XV ст. — в Італії, Німеччині та інших країнах. Об'єктами застави в разі надання ломбардних позик є цінні папери, вимоги, товари, коштовності. Спочатку Л. були приватними підприємствами, з кінця XVI ст. їх почали створювати міські самоуправління та держава для боротьби з лихварями. Наприкінці XIX — на початку XX ст. почали працювати Л. на акціонерних засадах, а в перші роки XX ст. — муніципальні. Наприкінці 1917 в Росії налічувалося 109 муніципальних і 20 акціонерних Л., 1918 їх було ліквідовано. В 1929—1933 в СРСР державні Л. були госпрозрахунковими підприємствами й підпорядковувалися місцевим органам влади, надавали населенню позики під заставу предметів особистого і домашнього вжитку. Майно, віддане в заставу, страхувалося за рахунок заставодавця. Позики надавалися в обсязі до 75% суми оцінки майна під заставу і до 90% — коштовностей. Максимальний розмір позики на один ломбардний білет становив 200 крб. У 1972 населення отримало майже 40 млн кредитів від Л. На госпрозрахункових засадах Л. функціонують і на початку XXI ст.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити