Економічний енциклопедичний словник

Машина (фр. machine, лат. machina — знаряддя, механізм) — знаряддя, механізм або комплекс узгоджених механізмів, який як основний речовий елемент продуктивних сил формує матеріальну основу технологічного способу виробництва, що базується на машинній праці. З погляду взаємодії знарядь праці та особистісного фактора М. слід розглядати як виробничий механізм, який відчужує від людини і зосереджує власну робочу функцію і пов'язану з нею моторну, або енергетичну, функцію живої праці. Складається з робочої машини (виконавчого механізму), рушійного механізму, передавального пристрою та контрольно-управляючого пристрою. М., які, крім робочої чи моторної функції, виконують і функцію управління виробничим процесом, називають М.-автоматами (або автоматами). Розрізняють три основні види М.: енергетичні, робочі, інформаційні. Енергетичні М. — електродвигуни, турбіни, двигуни внутрішнього згорання, парові та поршневі М., призначені для перетворення будь-якого виду енергії на механічну, і навпаки. Робочі М. — для перетворення форми, властивостей і просторового положення сировини і матеріалів. Ці М., своєю чергою, поділяють на технологічні (в т.ч. обробні) й транспортні. Інформаційні М. застосовують для збирання, систематизації, обробки й перетворення інформації. У розвинених країнах світу відбувається автоматизація та інформатизація виробництва, що передбачає створення й удосконалення нових комплексів і систем M. М. є важливою складовою техніки (див. філософія техніки).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити