Економічний енциклопедичний словник

Менеджменту функції — найважливіші елементи системи управління та відповідних видів діяльності окремих менеджерів або підрозділів управлінського апарату, в процесі якої забезпечується цілеспрямований вплив на об'єкти управління, вирішується певний комплекс завдань і досягається поставлена мета. Уперше в науковій літературі такі М.ф., як передбачення, планування, організація, контроль виокремив А.Файоль. Серед сучасних науковців існує велика розбіжність у визначенні загальної кількості функцій (від 4 до 15). Здебільшого виділяють п'ять основних М.ф.: планування, організація, координація, мотивація і контроль. Проте в цій класифікації не враховано завершальний елемент управлінської діяльності — економічну реалізацію власності капіталістів на засоби виробництва та інші речові елементи продуктивних сил (науку, інформацію та ін.), а отже, відсутня мета і системна характеристика М.ф. Через цю функцію втілюється передбачена менеджментом загалом і плануванням зокрема стратегічна мета розвитку та функціонування підприємств, фірм і компаній. Цій функції підпорядковані всі інші, в тому числі закладена у процесі планування стратегічна мета, конкретні цілі та завдання. Залежно від ступеня економічної реалізації власності (привласнення маси і норми прибутку) відбувається коригування або вдосконалення всіх інших функцій. Функція планування передбачає втілення в системі взаємозв'язаних кількісно-якісних показників в соціально-економічної діяльності підприємства основної мети та підпорядкованих їй цілей і завдань, тактики і стратегії кругообороту та обороту капіталу. Тактику цих процесів визначають у короткострокових планах, стратегію — у довгострокових програмах і прогнозах. Наступною складовою процесу планування є розроблення змісту та послідовності дій для досягнення тактичних і стратегічних цілей, яке полягає у поетапному плануванні виконання робіт, графіків виконання, розробці методів сітьового планування та управління (тобто побудова таблиць з визначенням тривалості виконання та послідовності операцій, оцінкою засобів досягнення економії ресурсів та ін.), складанні робочих календарів (планів роботи керівників різних підрозділів на певний проміжок часу). Функція організації означає передусім процес створення підприємств, фірм, компаній (у такому разі ця функція передує функції планування) або їх реорганізації, а також впорядковану взаємодію окремих підрозділів на принципах господарського розрахунку для досягнення спільної стратегічної мети. З погляду методології економічного дослідження організації — це впорядкована взаємодія підсистем та елементів у межах цілісної економічної системи з оптимальним поєднанням централізації і децентралізації. Функція організації також означає проведення певного комплексу дій з реалізації управлінських рішень: доведення ухвалених рішень до виконавців (або перетворення рішень на різні види команд — письмові, усні накази), виділення необхідних ресурсів (матеріальних, фінансових, інформаційних та ін.), стимулювання праці виконавців тощо. Функція координації передбачає забезпечення спільних узгоджених дій трудового колективу підприємства, фірми, компанії загалом, в тому числі між колективами окремих підрозділів, органічне пов'язування цілей таких підрозділів зі спільною метою заради досягнення стратегічної мети. Функція мотивації означає розроблення і впровадження системи взаємоузгоджених мотивів і стимулів, які спонукають працівників до високоефективної праці. Стимули розробляють і для менеджерів залежно від ефективності і значення їх праці для компанії, зокрема від індивідуальних та групових відмінностей у виконавчій діяльності: використовують грошові винагороди за досягнення поставлених цілей, спеціальні премії і винагороди як визнання досягнень певного менеджера, окремі способи розподілу прибутку, акції та опціони тощо. Функція контролю охоплює контроль за результатами діяльності окремих працівників, бригад, цехів та інших виконавців, використання комплексу стимулів (матеріальних, моральних) для тих, хто якісно і своєчасно виконав завдання, і штрафів, стягнень щодо тих, хто їх не виконав. Така узагальнена характеристика М.ф. властива будь-якій сфері діяльності і не може претендувати на комплексний аналіз соціально-економічної діяльності підприємств і організацій у межах цілісної економічної системи, окремих сфер суспільного відтворення. Для системного розкриття основних М.ф. слід розмежовувати їх або відносно кожної зі сфер суспільного відтворення (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання), або стосовно основних елементів економічної системи (продуктивних сил, техніко-економічних, частково організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності та господарського механізму). Ці два підходи можуть взаємодоповнюватись. Так, щодо окремих підсистем економічної системи менеджмент виконує такі функції: стосовно продуктивних сил — ефективне використання засобів виробництва та своєчасна заміна зношених знарядь праці з урахуванням не тільки фізичного, а й морального зношування; організація, добір, підготовка та розстановка кадрів, створення найсприятливіших умов для реалізації їх фізичних, організаторських і творчих здібностей; організація дослідно-конструкторських розробок і постійне впровадження результатів НТР у виробництво; збирання, систематизація і передавання інформації; раціональне використання енергії (електричної, теплової, вітрової та ін.); основними М.ф. щодо технологічного способу виробництва є планування, організація, добір і розстановка кадрів та їх стимулювання, координація й контроль з метою раціональної та ефективної роботи підприємства (фірми, компанії); найважливішими М.ф. щодо відносин економічної власності є подолання відчуженості між працею і власністю, зокрема між найманими працівниками і засобами виробництва, формування власності у працівників, економічна реалізація власником засобів виробництва своїх прав на різні об'єкти власності (її форма — привласнення прибутків). З боку відносин власності значною мірою реалізується також функція мотивації (щодо впливу на інтереси людини-власника). Ці функції означають формування раціональної структури об'єкта управління, упорядкування всіх елементів у систему управління та оптимальну форму їх зв'язку, а також надання суб'єктам управління необхідних прав, ресурсів і обов'язків. Щодо господарського механізму визначальними функціями є своєчасне та вміле вирішення суперечностей і конфліктів, використання економічних законів, виконання різними суб'єктами управління взятих на себе зобов'язань (принцип відповідальності) та ін.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити