Економічний енциклопедичний словник

Міграція робочої сили — переміщення працездатного населення в межах країни, а також з однієї країни в іншу з метою працевлаштування, пошуку кращих умов життя. М.р.с. у межах однієї країни (внутрішня) зумовлена внутрішньою міграцією капіталу, структурними змінами в економіці, політикою держави щодо освоєння та швидкого розвитку відсталих регіонів, надлишком робочої сили в окремих регіонах країни та ін. М.р.с. з однієї країни в іншу (міжнародна), спричинена пошуками високооплачуваних місць роботи, працевлаштування, можливостей самореалізації, відносним перенаселенням у багатьох державах світу, нерівномірностями економічного розвитку та ін. (див. Міграція робочої сили міжнародна). В Україні наприкінці XIX ст. надлишок робочої сили становив понад 8 млн осіб, внаслідок чого лише 1891 на заробітки із сіл п'яти губерній вирушило бл. 800 тис. осіб. Внаслідок столипінської аграрної реформи з України протягом 1906—1912 виїхало близько 1 млн осіб. Однак через погану організацію переселення значна частина мігрантів повернулася назад (1911 прибл. 70% переселенців з України). В 1914 у Сибіру і на Далекому Сході проживало близько 2 млн українців. У наступні десятиліття М.р.с. в межах СРСР відбувалась як за допомогою економічних важелів (пошуку високооплачуваної роботи в Сибіру та на Далекому Сході), так і насильницькими методами (таким чином було вивезено бл. 12 млн політв'язнів). Крім того, відбувалась депортація окремих народів, наприклад, кримських татар. Насильницькі методи М.р.с. перестали здебільшого використовуватись після смерті Сталіна.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити