Економічний енциклопедичний словник

Мінова концепція — один з методологічних принципів західної економічної науки, який утверджує вирішальну роль обміну в економічному житті суспільства, зокрема серед основних сфер суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання). Вперше цей принцип проголосили меркантилісти, які вважали, що виникнення і примноження багатства здійснюється лише у сфері обміну. Саме тому сферу обміну вони назвали предметом вивчення політичної економії. Вперше науковий підхід до з'ясування цієї проблеми застосували А.Сміт і Д.Рікардо. Джерелом багатства вони вважали сферу виробництва, внаслідок чого остання стала основним предметом їхнього дослідження. Водночас вони ігнорували економічну роль сфери обміну, властиві їй внутрішні закони. Еклектичну позицію стосовно співвідношення сфер безпосереднього виробництва й обміну зайняли Ж.Б.Сей (визнаючи вирішальну роль сфери виробництва, він водночас стверджував, що у відносинах між працею і капіталом провідну роль відіграє обмін "послугами" між робітниками і капіталістами), Дж.Мілль (відносини експлуатації між двома класами у сфері виробництва підмінив відносинами обміну "частки робітників" у продукті праці, яка нібито визначається співвідношенням попиту і пропозиції цього продукту та їх власністю на цей продукт). Представники австрійської школи політичної економії (Е.Бем-Баверк, Ф.Візер, К.Менгер та ін.) вирішальними сферами суспільного відтворення вважали обмін і споживання. В працях економістів різних напрямів, шкіл і течій західної економічної науки у XX ст. М.к. найповніше виражена в неокласичному напрямі, зокрема в таких його концепціях, як монетаризм і економіка пропозиції. Дж.Кейнс визнавав неспроможність ринку здійснювати саморегулювання капіталістичної економіки. Водночас він вважав сферу обміну вирішальною, але твердив про можливість через цю сферу вплинути за допомогою активної діяльності держави на безпосереднє виробництво. Посткейнсіанські теоретики (Дж.Робінсон, П.Сраффа та ін.) використовують окремі елементи теорії вартості Рікардо, виступають за обмеження ринкової конкуренції та ін., що означає більш зрівноважену методологічну позицію їх напряму стосовно проблем суспільного відтворення. Дж.Гелбрейт обґрунтовано критикує концепцію ринкової рівноваги, головною рушійною силою суспільного прогресу вважає впровадження наукових і технічних досягнень у виробництво. Водночас він проповідує принцип технологічного детермінізму. Дотримуються М.к. і представники неоінституціоналізму. Принципи М.к. за сучасних умов сповідують (свідомо чи несвідомо) всі ті економісти, які вважають, що країни СНД та Східної Європи повинні переходити до ринкової економіки (тобто економіки, в якій переважають ринкові важелі управління народним господарством), а також ті вчені, які сучасну економіку розвинених країн світу називають ринковою (див. Неспроможність концепції ринкової економіки). Сповідування цієї догми свідчить про відсутність діалектичного мислення, згідно з яким діалектика реальних економічних процесів повинна супроводжуватись діалектикою понять і категорій, що відображають реальну дійсність, антиісторичний підхід (поняття "ринкова економіка" застосовується як для характеристики економіки минулих століть, так і сучасної економіки, хоч між ними існують принципові відмінності). На думку сучасних прихильників М.к., домінування цього принципу в економіці розвинених країн світу призвело до розвитку її антивитратного характеру, до виробництва товарів високої якості, а його відсутність в СРСР — до формування економіки витратного типу. Проте ця розсудлива, на перший погляд, точка зору є насправді оманливою. Формування і розвиток високоефективної економіки у передових країнах світу зумовлені цілим комплексом економічних, соціальних, правових, психологічних факторів, у т.ч. впливом сфери обміну (умовами конкурентної боротьби товаровиробників у цій сфері за споживача, особливостями формування платоспроможного попиту, потребами споживачів тощо) на безпосереднє виробництво. Але останнє має і свої іманентні закони розвитку, внутрішні суперечності, розвиток яких вимагає виробництва товарів високої якості. Внаслідок цього, наприклад, упровадження нової техніки вимагає вищої якості використовуваної сировини, підвищення кваліфікації робочої сили, застосування досконаліших форм і методів організації виробництва і праці тощо. Своєю чергою, впровадження нової техніки зумовлюється різноманітними факторами, у т.ч. змагальністю між самими працівниками, конструкторами, боротьбою найманих працівників за зростання заробітної плати та ін., які безпосередньо не пов'язані зі сферою обміну. Гносеологічною основою М.к. є абсолютизація ролі і значення обміну (грошового і товарного) в системі суспільного відтворення, надання переваги зовнішній формі порівняно зі змістом економічних явищ і процесів, інерційність меркантилістських поглядів, фетишизація товарно-грошових відносин та ін.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити