Економічний енциклопедичний словник

Монопольна ціна — якісно нова форма ринкової ціни, яку встановлюють монополії (у т.ч. колективні — олігополії) у процесі купівлі-продажу товарів і послуг і яка забезпечує їм монопольні прибутки. Розрізняють монопольно високі та монопольно низькі ціни. Монопольно високі ціни встановлюють монополістичні (в т.ч. олігополістичні) об'єднання у процесі реалізації вироблених ними товарів і послуг. Специфіка встановлення таких цін полягає передусім у тому, що вони є завищеними щодо витрат виробництва на підприємствах монополістичного типу і водночас можуть відповідати витратам виробництва (і навіть бути нижчими за них) на середніх і, частково, на дрібних підприємствах, які виготовляють аналогічну продукцію, але неспроможні впливати на ціноутворення. На нижчій стадії розвитку капіталізму монопольно високі ціни встановлювалися "природними" (державно-стратегічними) монополіями, що мали власність на не відтворювані фактори виробництва (рідкісні природні копалини, окремі ділянки землі), і окремими торговими монополіями (Ост-Індська компанія) у період первісного нагромадження капіталу, а монопольно низькі — на продукцію, яку закуповували здебільшого у дрібних товаровиробників. На вищій стадії розвитку капіталізму М.ц. стає закономірністю і є засобом привласнення монопольно високих прибутків. Високі М.ц. існують на товари і послуги, які монополії продають, монопольно низькі — на товари і послуги, які вони закуповують. Монопольно низькі ціни в повоєнний період встановлювалися: 1) на продукцію державних підприємств (див. Підприємства державні); 2) на товари і послуги, які закуповують великі монополії у дрібних і середніх підприємств через контрактну систему, за якої постачальниками окремих деталей, вузлів для могутніх корпорацій є десятки тисяч дрібних і середніх фірм (див. Немонополізований сектор)', 3) на товари і послуги дрібних товаровиробників (ремісників, фермерів, винахідників), як правило, з боку промислових і транспортних монополій; 4) на закупівлю сировини, робочої сили, сільськогосподарської продукції в слаборозвинених країнах міжнародними монополіями (у т.ч. ТНК); 5) на інтелектуальну державну власність: отримані в державних вищих закладах освіти і наукових лабораторіях патенти, ліцензії та інші об'єкти цієї власності. Це дає змогу монополіям отримувати певний прибуток, норма якого, як правило, вища, ніж у немонополізованому секторі, внаслідок чого ціни виробництва трансформуються у М.ц. виробництва, а ринкові вартості — у монопольну ринкову вартість, навколо яких коливаються ціни у монополізованому і немонополізованому секторах економіки. На М.ц., практику сучасного ціноутворення суттєво впливають закони конкуренції, їх взаємодія із законами монополізації. Закони конкуренції є протидійним фактором, важливою контртенденцією і функціонують: 1) у формі конкурентної боротьби між самими монополіями (в т.ч. груповими — олігополіями), які виробляють однакову продукцію. За такої ситуації для встановлення М.ц. нерідко укладаються усні угоди картельного типу з метою обмеження попиту на товари олігополій і практикується політика "лідерства в цінах"; 2) у формі конкурентної боротьби між олігополіями, які виготовляють взаємозамінну у виробничому споживанні продукцію. У такому разі встановлення надмірно високих М.ц. однією монополією, отримання нею монопольних надприбутків притягує в цю сферу виробництва інших конкурентів, що призводить до зниження цін; 3) у формі сучасної конкурентної боротьби, яка протидіє законам монополізації, а отже, практиці встановлення М.ц., — конкуренції між монополіями-виробниками певного типу продукції і монополіями-споживачами цієї продукції (наприклад, між монополіями, які виробляють пластмаси, сталь, і автомобільними корпораціями); 4) у формі конкуренції на окремих ринках товарів і послуг (конкуренція між великим і середнім бізнесом). НТР створює відповідні умови для такої боротьби, оскільки дає змогу середнім і частково дрібним компаніям виробляти нові види продукції з використанням комп'ютерної техніки, гнучких виробництв та ін.; 5) у формі зростаючої міжнародної конкурентної боротьби, — вагомого сприятливого фактора монополізації економіки. Нерідко національним монополіям у цій боротьбі допомагає держава, вживаючи заходів, спрямованих на зменшення напливу дешевих товарів іноземних компаній та ін. У протиборстві двох тенденцій монополії видозмінюють тактику і стратегію ціноутворення (зокрема, для впровадження нових товарів чи послуг на ринку тимчасово знижують ціни, досягши стабільного попиту на них — підвищують їх). Важливий метод монополістичного ціноутворення — т.зв. зв'язані ціни, що передбачають занижену ціну на основний продукт і завищену — на комплектуючі частини. З метою підтримання М.ц. багатогалузеві концерни вдаються до практики "поглинання конкурентів", інших методів (законних і незаконних) економічного та неекономічного тиску. М.ц. посилюють інфляційні процеси в економіці, зменшують платоспроможний попит населення, його реальні доходи, поглиблюють диференціацію між товаровиробниками, викривляють вартісні й цінові пропорції в народному господарстві та ін. Надзвичайно негативна роль монополій і монопольно високих цін у сфері науки, мистецтва.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити