Економічний енциклопедичний словник

Мотивація підприємництва (гр. motif, лат. moveo — рухаю) — комплекс мотивів (зовнішніх і внутрішніх) та механізм їх використання, що спонукають підприємця до активної діяльності з метою досягнення певної мети. Така мотивація включає низку соціально-економічних важелів і ціннісних орієнтацій підприємців, ділової активності заради збереження і примноження власності шляхом привласнення максимального прибутку, забезпечення стабільного розвитку підприємства, оптимального поєднання власних цілей з інтересами суспільства і трудового колективу, а отже, включає складний мотиваційний механізм, який базується на біосоціальних (передусім економічних) потребах і цінностях окремої людини, соціально-професійних груп і трудових колективів. Похідною мотивації є самомотивація, яка зазнає непрямого впливу зовнішнього середовища. Водночас головну роль відіграють внутрішні спонукання підприємницької активності людини, які в реальному процесі розвитку підприємництва реалізуються як фактори його самомотивації, досягнення економічного та соціального успіху шляхом пристосування до правил поведінки за умов ринкової економіки та її модифікованих форм. Так, прагнення до успіху складається з таких мотивів, як нарощування капіталу (власності), прагнення економічної незалежності, самостійності у прийнятті рішень, потреба ризикувати, бути лідером у подоланні перешкод, задоволення честолюбства, досягнути високого соціально-економічного статусу тощо. При цьому американська школа менеджменту обґрунтовує методи залучення людей до діяльності здебільшого на основі принципів жорсткої ринкової економіки, індивідуалізму, а японська ґрунтується на пріоритетності національної самосвідомості, колективних корпоративних цінностей.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити