Економічний енциклопедичний словник

Наймана праця — праця під контролем капіталіста, що супроводжується реальним підкоренням праці, привласненням власниками засобів виробництва дедалі більших обсягів її результатів та відтворенням відносин капіталістичної власності й одночасним, але непропорційним збільшенням частки особистої власності найманого працівника. Н.п. за цих умов — основа зростання різних типів і форм капіталістичної власності. Формою економічної реалізації Н.п. для найманих працівників є отримання заробітної плати, для капіталіста — привласнення прибутку. Н.п. — специфічна, а не загальна економічна категорія, тобто не існує в усіх економічних системах, незважаючи на те, що така праця певною мірою використовувалася за рабовласницького та феодального способів виробництва. Однак загального характеру вона набула за капіталізму. Важлива ознака Н.п. — її формальне і реальне підкорення капіталу. Формальне підкорення переважає на початкових етапах розвитку капіталізму — етапах простої кооперації та мануфактури і здійснюється здебільшого подовженням робочого дня, який тривав у XVI—XVIII ст. 14—16 год. Таку назву воно отримало й тому, що техніко-економічна залежність найманих робітників від капіталістів, або технологічне підкорення праці капіталу, було неповним. Так, за простої капіталістичної кооперації працювали здебільшого колишні ремісники (нерідко із своїми знаряддями праці), які володіли кількома професіями. За капіталістичної мануфактури починається поступове перетворення майстра-ремісника на часткового працівника (займається виконанням здебільшого однієї операції), яке завершується за машинної індустрії — на початку XIX ст. Найманий працівник перетворюється на додаток до машини, що означає не лише соціально-економічне, а й технологічне підкорення праці капіталом, оскільки, маючи, як правило, лише одну вузьку спеціальність, він стає живим додатком спеціалізованого виду техніки і не може через це перейти на роботу на інше капіталістичне підприємство, де застосовуються принципово нові машини, що водночас означає відчуження найманого працівника від самого процесу праці. Таке відчуження — один з елементів Н.п. Це означає реальне підкорення праці капіталові, економічною формою реалізації якого є виробництво відносної додаткової вартості (див. Відносна додаткова вартість). Важливий елемент Н.п. — зростання відчуження найманих працівників від результатів своєї праці, що виражається у привласненні класом капіталістів зростаючої частки національного багатства країни. Найінтенсивніше цей процес відбувався в Україні в умовах кучмономіки. Ще один важливий елемент Н.п. — її відтворювальний аспект — постійне відтворення найманих працівників як об'єкта капіталістичної експлуатації, з одного боку, і наростаючих обсягів засобів виробництва, що в руках капіталістів є знаряддям безоплатного привласнення більшої частки додаткової вартості — з іншого. Водночас наймані працівники абсолютно нарощують свій освітньо-кваліфікаційний потенціал, а отже, свою власність на робочу силу, що виявляється у зростанні їх особистої власності, внаслідок чого вони поступово втрачають ознаки пролетарів. Така характеристика Н.п. у процесі еволюції економічної системи капіталізму означає, що ця категорія наповнюється елементами якісно нового змісту. Так, в автономних бригадах відбувається ротація робочих місць, внаслідок чого послаблюється безпосередній контроль капіталу за працею, технологічне підкорення праці капіталу, певною мірою посилюється участь частини найманих працівників в управлінні виробництвом (а отже, процесом праці) та капіталістичною власністю. Деякий вплив на цей процес мають часткова демократизація капіталу, розвиток профспілкової власності; а найбільшою мірою — поширення народних підприємств, на яких Н.п. перетворюється в асоційовану. В Україні у 90-х XX ст. формами абсолютної і додаткової вартості були регулярні невиплати заробітної плати, виплата її в натуральній формі (за вищими цінами, що означало втрату частини заробітної плати), зменшення особистої власності найманих працівників та ін. Водночас у таких формах втілювались окремі елементи феодальної експлуатації. Певні особливості Н.п. існують у межах окремих типів і форм капіталістичної власності — приватної, колективної та значною мірою державної. Масштаби Н.п. у процесі розвитку капіталістичного способу виробництва поступово поширюються на всі сфери та галузі економіки. Прихована форма Н.п. — праця значної частини дрібних товаровиробників, втягнених через контрактну систему у відносини економічної залежності від великих компаній та ін. Якщо у середині XIX ст. частка Н.п. економічно активного населення була незначною (у розвинених на той час країнах у промисловості було зайнято лише бл. 9 млн найманих працівників), у 1900 — 53%, то на початку XXI ст. — бл. 90%.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити