Економічний енциклопедичний словник

Національний дохід — система економічних відносин, передусім відносин економічної власності, між найманими працівниками, суб'єктами підприємницької діяльності і державою з приводу створення, привласнення і використання необхідної і додаткової форм продукту. Н.д. також розглядають як вартісне або матеріально-речове вираження необхідного і додаткового продуктів, створених працею у всіх її різновидах з урахуванням синергічного ефекту від її взаємодії з речовими факторами виробництва. Першу спробу визначити джерела Н.д. зробили меркантилісти, які вважали, що багатство суспільства (вони не вживали термін "Н.д.") нагромаджується у сфері торгівлі (насамперед зовнішньої), отже, праця осіб, зайнятих у цій сфері, — джерело багатства і Н.д. Англійський економіст У.Петті Н.д. розглядав як сукупність доходів усього населення, отриманих від землі, капіталів, будинків і трудових витрат, однак не аналізував цю категорію з погляду виробництва, джерел створення Н.д. А.Сміт і Д.Рікардо розглядали Н.д. як суму доходів різних класів і верств. Сміт ототожнював суспільний продукт і Н.д. — "догма Сміта". Швейцарський економіст С.Сісмонді також ототожнював річний суспільний продукт з Н.д. Французький економіст Ж.-Б.Сей джерелами Н.д. вважав капітал, землю і працю, помилково стверджуючи, що засоби виробництва (які він ототожнював з капіталом) є також джерелом Н.д., або мають фізичну продуктивність, як і праця. К.Маркс джерелом Н.д. вважав працю у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Сучасні західні вчені суспільний сукупний продукт, в т.ч. Н.д., також розглядають як суму доходів населення. За своїм матеріально-речовим змістом Н.д. складається із засобів виробництва та предметів споживання, що використовуються для нагромадження і споживання. З погляду соціально-економічної форми Н.д. виражає відносини власності між основними класами, верствами суспільства, окремими індивідами, підприємствами, державою та іншими суб'єктами щодо створення, розподілу, обміну та споживання необхідного і додаткового продукту в усіх сферах суспільного відтворення. Кількісно Н.д. визначають як різницю між сукупним суспільним продуктом або ВВП і здійсненими матеріальними витратами (амортизація, сировина, матеріали та ін.). Н.д. залежить від кількості працездатного населення, рівня продуктивності, складності та інтенсивності праці. Фактори його зростання, крім засобів виробництва (у т.ч. землі), за сучасних умов — форми і методи організації виробництва, наука, інформація, знання, науково-технічний прогрес та ін., але вони не є джерелами Н.д. Такими джерелами є праця людей у сфері науки, інформаційного забезпечення, вдосконалення форм і методів організації виробництва, щодо поліпшення якості землі та ін., а також праця підприємців з управління виробництвом і збутом продукції, праця менеджерів у цій сфері, праця вчених, державних службовців, які здійснюють регулювання економіки та ін. Водночас у процесі взаємодії людини з різними факторами виробництва виникає нова продуктивна сила — синергічний ефект, який можна розглядати як одне з джерел Н.д. Створений у суспільстві Н.д. розподіляється між окремими верствами, соціальними групами та індивідами. У широкому значенні розподіл Н.д. охоплює всі сфери суспільного виробництва: безпосереднє виробництво, розподіл, обмін і споживання. У процесі безпосереднього виробництва результатом розподілу є створення необхідного і додаткового продуктів. Такий поділ відображає показник норми додаткової вартості, або ступеня експлуатації, що визначається як відношення додаткового продукту до необхідного, вираженого у відсотках. У США 2003 майже із 11 трлн ВВП бл. 7,8 трлн дол. було витрачено на споживання, на інвестиції — до 1,7 трлн дол., на державні закупівлі — понад 2 трлн дол. 1960 ці дані відповідно становили 526, 332, 79 і 112 млрд дол.). В Україні 2003 з 264 млрд грн ВВП на кінцеві споживчі витрати спрямовувалося 77% (в т.ч. домашніх господарств — 55%), на валове нагромадження основного капіталу — 19,8%, на оплату найманих працівників — 45%. На стадії розподілу необхідний і додатковий продукти розпадаються на первинні доходи, основними формами яких є заробітна плата, прибуток, відсоток, рента, дивіденд, орендна плата та ін. (див. Розподіл національного доходу). Після розподілу Н.д. відбувається його перерозподіл через механізм ціноутворення (сферу обігу), сплати податків до державного бюджету і соціальних витрат держави, внесків громадян до громадських, релігійних, доброчинних фондів та організацій. На основі перерозподілу Н.д. формуються вторинні, або похідні, доходи, формами яких є пенсії, стипендії, допомога багатодітним сім'ям, платня військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та ін. (див. Розподіл національного доходу). Водночас за методикою західної економічної науки, у сфері послуг створюється основна частка ВВП, в т.ч. Н.д. У США наприкінці 90-х у цій сфері було сконцентровано 85% кадрового потенціалу вищої кваліфікації і створювалося 75% ВВП. Однак така методика не цілком коректна, оскільки у цій сфері не всі працівники зайняті продуктивною працею (див. Продуктивна і непродуктивна праця). Внаслідок розподілу і перерозподілу Н.д. утворюються кінцеві доходи, які спрямовуються на споживання і нагромадження, що є необхідною умовою розширеного відтворення всіх елементів економічної системи. Н.д., який спрямовується на споживання та нагромадження, не збігається зі створеним Н.д., який зменшується на суму втрат (у сільському господарстві СРСР втрачалася майже третина вирощеної сільськогосподарської продукції). Значна частина врожаю втрачалася в Україні в 90-х XX ст. Можливі втрати частини створеного Н.д. і від стихійного лиха. Використаний Н.д. може також відрізнятися від створеного на величину сальдо зовнішньоторговельного балансу. Якщо країна імпортує більше товарів і послуг, ніж експортує, використаний Н.д. більший від створеного, і навпаки. Істотне значення для збільшення Н.д., прискорення соціально-економічного розвитку та розширеного відтворення економічної системи має оптимальне співвідношення споживання і нагромадження Н.д. Між цими величинами існує суперечність, яка може перерости у конфлікт. З одного боку, надмірний фонд споживання не дає змоги здійснювати розширене відтворення, з іншого — надмірне нагромадження частки створеного Н.д. стримує споживання населення, зростання його особистих доходів, що своєю чергою, підриває стимули до праці, формує витратну економіку (не спрямовану на задоволення потреб та інтересів населення). Оптимальним в СРСР вважалося співвідношення між споживанням і нагромадженням у продукції 75:25. У різних країнах світу залежно від економічної програми розвитку воно відхилялося як в один, так і в інший бік. В Україні у 1961 — 1989 норма нагромадження скоротилася з 29,3 до 17,9%, за час економічної кризи — до 9% Н.д. У наступні роки це співвідношення стало дещо оптимальнішим (див. Нагромадження).






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.