Економічний енциклопедичний словник

Невизначеність вибору та ризиків у підприємницькій діяльності — суб'єктивно вибрані підприємцем моделі економічної поведінки, пов'язані з неповнотою інформації, нечесністю ділових партнерів та іншими екстремальними умовами і шляхи зменшення такої невизначеності. Р.Коуз витрати на зменшення невизначеності пов'язував з переданням прав власності у сфері обміну і вважав, що вони є основними для самого існування фірми. Мінімізація цих витрат пов'язана з визначенням "ступеня чесності" ділових партнерів. Фірма, яка нечесно поводиться з діловими партнерами, може швидко отримати прибуток, однак якщо це виявиться, вона не матиме майбутнього. Така поведінка потребує витрат, оскільки фірму, яка діє таким чином, рано чи пізно буде викрито. У зв'язку з цим знижується невизначеність вибору в розвитку підприємництва, постають питання чесності, іміджу, престижу фірми. Тому необхідно враховувати її наслідки для діяльності фірми в майбутньому. Невизначеність властива процесу створення і відкриття нових ринків, оцінки товарів і виробничих технологій тощо, що також потребує значних інвестицій на отримання інформації. Тому необхідна орієнтація на мінімізацію трансакційних витрат. Роль організацій у даному разі полягає в тому, щоб визначити параметри ризику з метою отримання прибутку й полегшити розв'язання проблеми невизначеності вибору. Інститути, як правило, завжди зменшують невизначеність. Дотримання умов угоди може бути результатом переконань і кодексів поведінки її сторін, санкцій або примусу з боку держави, однак за відсутності чи нерозвиненості інституційних обмежень обстоювання лише власних інтересів і сумніви щодо партнерів про вигідність недотримання угод гальмує складні форми обміну. Водночас перетворення невизначеності в ризик і наступна трансформація, пов'язана з підвищенням факторів визначеності завдяки розподілу ризику, є важливою інновацією, яка дає змогу підприємцеві різко зменшувати трансакційні витрати. Зокрема, сучасні методи страхування і диверсифікації портфеля цінних паперів у розвинених країнах є раціональним способом перетворення невизначеності на фактори ризику, що прораховуються, суттєвого зниження трансакційних витрат. Невизначеність, специфічність активів і частота трансакції — "основні порівняльні параметри" трансакції. До специфічних активів належать активи місцезнаходження, фізичні активи, людські активи, цільові орієнтири, кожному з яких відповідають різні організаційні рішення. Отже, підприємець діє за умов фундаментальної невизначеності, які існують не лише в початковій ситуації (наприклад, укладання контракту), а й у момент вибору рішення. Тому виникає необхідність уточнення багатьох теоретичних параметрів аналізу цієї проблеми, пов'язаних з виділенням типів невизначеності, що створює можливість для конструювання нових альтернатив вибору як єдності мети, критерію і можливості.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити