Економічний енциклопедичний словник

Обмін — фаза (сфера) суспільного відтворення, в якій здійснюється купівля — продаж товарів і послуг різними економічними суб'єктами, внаслідок чого вона стає формою економічного зв'язку між іншими сферами — виробництвом, розподілом і споживанням. О. бере початок у виробництві (О. діяльністю, досвідом тощо), а тому тісно пов'язаний з процесом виробництва. Перша історична форма О. — продуктообмін, а з появою грошей О. продуктів опосередковується ними, перетворюється на обіг товарів, яким управляють закони вартості, попиту і пропозиції та ін. О. товарів і послуг за умов капіталізму здійснюється через механізм вільної конкуренції (на нижчій стадії), монополістичної (в т.ч. олігополістичної) конкуренції, державного та наддержавного регулювання (на вищій стадії), внаслідок чого він стає регульованим і планомірним. 0. визначається, з одного боку, законами безпосереднього виробництва, а з іншого — розвивається за власними законами. На противагу цьому представники вульгарної політекономії проголосили сферу 0. домінантною, що знайшло відображення у міновій концепції (див. Мінова концепція). Цю концепцію сповідують теоретики ринкової економіки, зокрема, автори "економікс", представники неокласичного напряму, неоінституціоналізму. 0. чинить суперечливий вплив на виробництво: прискорює оборот ресурсів, доводить до споживача продукцію виробництва, стимулює зниження витрат виробництва тощо і водночас поглиблює диференціацію товаровиробників, розвиток інфляційних процесів, кризу та ін. Сучасний 0. — складна підсистема економічних відносин, в т.ч. відносин економічної власності, теоретичним вираженням якої є кругооборот і оборот капіталу, ринок, структура ринку, торговельний капітал та ін.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити