Економічний енциклопедичний словник

Оптимізація — 1) процес вибору найкращого з багатьох можливих варіантів рішення; 2) приведення системи (економічної, соціальної, політичної) в оптимальний (найдосконаліший) стан. Вибір найраціональнішого рішення залежить від критерію оптимальності — вирішальної ознаки (показника), мети, згідно з яким має розвиватися певна система, забезпечуючи найвищу ефективність. Такий критерій поєднує кількісно-якісні параметри з переважанням кількісних і є орієнтиром для досягнення поставлених цілей. Так, для економічної системи капіталізму критерій оптимальності в діяльності більшості суб'єктів підприємницької діяльності — привласнення максимального прибутку, а засіб реалізації у сфері безпосереднього виробництва — мінімізація витрат трудових, матеріальних та інших ресурсів. Щодо складових економічної системи (продуктивних сил, техніко — економічних відносин та ін.) можуть використовуватися похідні основного критерію оптимальності. Зокрема, визначальним критерієм розвитку продуктивних сил є прогрес людини, для технологічного способу виробництва — прогрес автоматизованого виробництва, для господарського механізму — оптимальне поєднання ринкових і державних та наддержавних (правових, економічних, адміністративних) важелів регулювання економіки та ін. У межах неринкових економічних важелів (державних і наддержавних), своєю чергою, вирішальним є використання податкової політики та ін. Процес приведення економічної системи в найдосконаліший стан — виконання (реалізація) найоптимальнішого рішення — характеризує якість рішень, за допомогою яких здійснюватиметься переведення цієї системи або її складових (підсистем) з неоптимального стану в оптимальний. Розрізняють однокритеріальний процес О. і багатокритеріальний, за якого, крім визначального, можуть використовуватися два або більше головних критерії О. економічної системи.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити