Економічний енциклопедичний словник

Організація — 1) сукупність процесів або дій, які зумовлюють об'єднання підсистем, елементів та компонентів у ціле, і приводять до формування і вдосконалення взаємозв'язків між ними, а отже, утворення ефективнішої системи; 2) оптимальна взаємодія відносно незалежних частин цілого, наслідком яких є внутрішня впорядкованість; 3) об'єднання окремих індивідуумів, груп, колективів для реалізації спільної мети на підставі певних принципів, правил, норм; структурний елемент соціальної системи, створений у формі юридичної особи з метою задоволення колективних і суспільних потреб. Ступінь організованості системи визначається мірою поєднання її складових і елементів. Одним із аспектів предмета політичної економії є вивчення становища людей, соціальних верств і груп та їх відносин у процесі суспільного відтворення, що різняться відношенням до засобів виробництва, а значить, розміром привласнюваного доходу. 0. розкриває динамічні закономірності системи, тобто взаємодію (взаємопроникнення, взаємозаперечення тощо) її частин і елементів та їх поведінку. Водночас поведінка частини визначається поведінкою цілого (її структурою і властивостями), поведінка цілого залежить від поведінки різних частин, елементів та типу зв'язків між ними. Окремі частини, організаційна активність яких здатна впливати на ціле, виконують функцію організаційного центру. Така О. є централізованою, а позбавлена організаційного центру — децентралізованою. Близькою до централізованої 0. є ієрархічна (опосередкована взаємопідпорядкованістю рівнів). Якщо така взаємопідпорядкованість відсутня, О. є мережевою. Сутність системи розкриває її структура (див. Системно-структурний підхід в економічному дослідженні). 0. будь-якої системи потребує ретельного добору і раціонального поєднання підсистем і елементів, які б забезпечували її ефективне функціонування та розвиток згідно з внутрішньо-організаційними законами поєднання елементів у системі. Соціально-економічний розвиток суспільства залежить передусім від 0. ефективної взаємодії людей, груп, колективів тощо, яка має бути гнучкою, надійною, справедливою і самоорганізуючою, що досягається на основі оптимального поєднання їх інтересів у процесі спільної діяльності. При цьому один із суб'єктів наділяється владними повноваженнями стосовно інших, має місце відповідальність за виконання договірних зобов'язань цих суб'єктів; останні дотримуються єдиних соціальних, моральних, етичних цінностей та ін., що властиве передусім при виконанні функцій різних ланок менеджменту. Водночас сучасна культура О. передбачає надання певних владних повноважень простим виконавцям (див. Менеджмент;Менеджер). Важливою ознакою О. є організаційна культура (див. Культура організаційна). Розрізняють якісні та сутнісні зміни у процесі функціонування і розвитку О. (див. Організаційний розвиток фірми). Основними законами функціонування і розвитку О. є закон синергії (див. Синергетичний метод в економічному дослідженні), закон єдності і боротьби протилежностей, закон пропорційності між організацією та її підсистемами і елементами, закон заперечення заперечення (становлення, розвиток і занепад); закон кількісно-якісних перетворень та ін.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.