Економічний енциклопедичний словник

Організація соціальна — раціональне об'єднання окремих індивідів, груп, трудових колективів, інших форм соціальної спільноти для досягнення спільної мети шляхом розширеного відтворення соціальних зв'язків на основі певних соціальних принципів, правил норм. М. Вебер називав O.e. фабриками з відтворення її внутрішніх соціальних зв'язків та зв'язків із зовнішнім середовищем. Головними її принципами є рівновага, самоврядування, чіткий розподіл праці, керованість, стабільність, цілісність поєднання ієрархічності і колегіальності. Ієрархія також розглядається як централізація у формі координації та інтеграції індивідуальних дій у ціле шляхом підпорядкування учасників організації правилам і настановам і як соціальне відношення, що передбачає односторонню особисту залежність однієї людини від іншої. Центральним елементом O.e. є організаційно-соціальна структура, тобто сукупність упорядкованих підсистем та елементів, а також взаємовідносин між членами організації (насамперед відносин влади і підпорядкування) та відповідних прав і зобов'язань. У складі O.e. розрізняють формальну (системотворними факторами якої є функції, регулятори — правила службової поведінки, засоби контролю, стимули) і зв'язки (ієрархічна система посад і функціональних залежностей) та неформальну (система відносин, спрямованих на розв'язання організаційних завдань відмінними від формально приписаних способами соціальної самоорганізації на основі спільності інтересів тощо) організації. Важливим компонентом O.e. є системне практичне мислення — систематизоване знання раціональних практичних дій учасників організації, спрямованих на реалізацію стратегічної мети. Важливою проблемою для O.e. є адаптація до зовнішнього середовища, основними чинниками якого є державне регулювання, кон'юнктура ринку, соціальні та культурні чинники.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити