Економічний енциклопедичний словник

Паритет купівельної спроможності — співвідношення двох (кількох) валют за їхньою купівельною спроможністю щодо групи товарів чи послуг (частковий паритет) або щодо всього суспільного продукту (повний паритет). П.к.с. виражає купівельну спроможність грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн. Теорію П.к.с. валют розробляли Д.Рікардо та Д. Юм, але найдосконаліший варіант обґрунтував І.Фішер (США). На відміну від валютних курсів, П.к.с. офіційно не фіксується, хоча й відіграє істотну роль у з'ясуванні закономірностей руху валютних курсів, що зумовлено значними відмінностями в ціноутворенні, якісними відмінностями між товарами, які мають подібні споживчі якості та властивості, методами їх оцінки та іншими чинниками, внаслідок чого твердий П.к.с. розрахувати неможливо. При встановленні взаємно узгоджених між країнами курсів валют слід брати до уваги реальні співвідношення купівельної спроможності їхніх валют і П.к.с. Однак курси валют ніколи не збігаються з П.к.с. Д. Френкель довів можливість відхилення обмінного курсу від П.к.с. різкими змінами економічної кон'юнктури на нетривалому проміжку часу; інші економісти пізніше підтвердили наявність щільного взаємозв'язку (закономірності) між динамікою обмінних курсів і П.к.с. або їх зближення навіть при запровадженні плаваючих обмінних курсів у довготерміновому періоді, але відсутність такої взаємозалежності у коротко - і середньо-терміновому періодах щодо розвинених країн світу. Водночас вона відсутня у більшості країн, що розвиваються, не лише у короткотерміновому, а й у довготерміновому періодах. Основними чинниками відхилень обмінних курсів від П.к.с. є, по-перше, продуктивність праці у тих галузях національної економіки, які включені до світової торгівлі, з одного боку, і галузях, продукція яких задовольняє потреби внутрішнього ринку, — з іншого. Значно вищою є продуктивність праці у галузях, зорієнтованих на зовнішню торгівлю, у розвинених країнах. Оскільки ціни на такі товари визначаються на зовнішньому ринку, а в галузях, які їх виробляють, як правило, значно вищий рівень розвитку техніки і технології, кваліфікація робочої сили та ін., то і заробітна плата тут вища. Водночас у галузях, які працюють на внутрішній ринок, відбувається певне зростання цін, спричинене зростанням доходів у галузях, зорієнтованих на зовнішній ринок, що за фіксованого номінального обмінного курсу сприяє зміцненню реального обмінного курсу даної країни. Внаслідок цього, на думку американських учених Б. Баласса і П. Самуельсона, обмінний курс у розвинених країнах встановлюється на вищому рівні, ніж у слаборозвинених країнах, при цьому у розвинених країнах світу такий курс у довготерміновому періоді має тенденцію до збільшення з П.к.с. А. Вуд показав, що внаслідок зростання цін у розвинених країнах світу на товари, які не є об'єктами зовнішньої торгівлі, обмінний курс найбідніших країн світу упродовж 1960—1980 рр. був девальвований на 20—40% порівняно з обмінним курсом розвинених країн. інші автори підтвердили, що у країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, зростання обсягів ВВП на душу населення (розраховано за П.к.с.) на 1% призводить до ревальвації реального обмінного курсу на 0,41%. Крім того, зниження валютного курсу зумовлює зростання внутрішніх цін, але його підвищення лише незначною мірою впливає на ціни. Отже, ревальвація реальних обмінних курсів є доцільною за умови зростання продуктивності праці у тих галузях, де виробляються товари на світовий ринок, і така ревальвація не знижує конкурентоспроможності національного виробника, а отже, не загрожує зовнішньоекономічній стабільності країни. Наступним чинником відхилення обмінних курсів від купівельної спроможності є попит, передусім обсяги державного споживання, а також умови торгівлі для національної економіки, ступінь відкритості економіки, розміри реальних відсоткових ставок. Ці чинники діють передусім у тих країнах, де продуктивність праці при виробництві товарів на світовий ринок є вищою порівняно з виготовленням товарів на внутрішній ринок, а отже, де внутрішні ціни на товари світового ринку є нижчими. За високого ступеня відкритості економіки найважливішим чинником нестабільності обмеженого курсу є зміна умов зовнішньої торгівлі. Крім того, на такий курс у країнах, що розвиваються, суттєво впливає розмір чистих зовнішніх активів, що утворюються внаслідок перетікання міжнародних капіталів, та дефіцит бюджету. Загалом зниження валютного курсу на торговельний баланс залежить від цінової еластичності попиту і пропозиції, а позитивний вплив має місце у тому разі, якщо у даній країні сума показників еластичності попиту і зовнішнього попиту на імпорт та її експорт буде більшою за одиницю; якщо така сума менша від одиниці, валюту слід ревальвувати. Ця залежність вимірюється умовами Маршалла-Лернера: сІВ = kXf(l1^tl + + Щт — 1), де СІВ — зміна торговельного балансу; к — розмір девальвації, %; Xf — вартість експорту в іноземній валюті; / — еластичність попиту на імпорт в країні, в якій девольвована валюта; І — еластичність попиту на імпорт із даної країни в країни — торговельні партнери. На динаміку обмінного курсу впливає приплив або відплив іноземної валюти, а отже, стан платіжного балансу, найважливішою складовою якого є стан торговельного балансу. Взаємозв'язок між процесами міжнародного руху капіталу та динамікою обмінного курсу полягає у тому, що у країні з вищими відсотковими ставками на фінансові інструменти формується додатковий попит на її валюту. При цьому зростає обсяг зобов'язань перед нерезидентами і зменшуються чисті зовнішні активи, тобто відбувається перетікання народних капіталів. Тому країна із чистими зовнішніми боргами повинна мати позитивне торговельне сальдо для відшкодування виплат за такими боргами, а такий надлишок утворюється внаслідок девальвації реального обмінного курсу національної валюти. На противагу цьому країни із низьким обсягом зовнішніх боргів мають можливість підтримувати обмінний курс своєї валюти на вищому рівні. Загалом на обмінний курс у довго - і середньо-терміновому періоді суттєво впливають структурні чинники в економіці (темпи зростання ВВП, зміна умов торгівлі, обсяг зовнішнього боргу та ін.), які посилюють його нестабільність. Так само, але у короткотерміновому періоді, впливають монетарні чинники. 2003 офіційний валютний курс національної грошової одиниці повністю збігається з паритетним в Ірландії (коефіцієнт П.к.с. становив 1), у Японії він становив 0,86, у США — 0,97, у Швеції — 1,1, у Німеччині — 1,02, Великобританії — 1,46. Водночас у країнах з перехідною економікою відхилення між цими показниками було значно більшим. Так, в Угорщині офіційний валютний курс був нижчим від паритетного в 1,73 разу, Чехії — 1,87, Литві — 2,09, Словаччині — 2,22, Румунії — 2,87, Росії — 2,97, в Болгарії — 3,46, Китаї — 4,5. В Україні у 1996 П.к.с. гривні становив 4,2, а до 2000 валютна позиція гривні послабилась у 2,9 разу. Значна розбіжність між валютним курсом гривні та її П.к.с. призводить до значних відхилень в оцінці реальних обсягів ВВП, заробітної плати та інших показників. За даними американської статистики, ВНП на душу населення в Україні за П.к.с. 2002 становив 4800 дол., а 1990 — 7080 дол. Внаслідок такого заниження помітно знецінюються виробничі фонди у процесі роздержавлення, в т.ч. приватизації, власності.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.