Економічний енциклопедичний словник

Планування соціальне — науково обгрунтоване визначення цілей і забезпечення відповідності й структури соціальних відносин потребам розвитку технологічного способу виробництва, передусім системі продуктивних сил (а в її межах — основній продуктивній силі). Основні об'єкти П.с. — суспільство загалом, кожна із підсистем суспільних відносин (економічної власності, соціальних — у вузькому значенні поняття, правових, політичних, національних, культурних, духовних та ін.) в територіальному (республіка, область, район та ін.) і функціональному аспектах (розвиток сфери матеріального виробництва, освіти, науки, охорони здоров'я, охорони довкілля та ін.). П.с. здійснюється насамперед на основі методів соціально-економічного прогнозування, всебічного наукового обґрунтування стратегії соціального розвитку, визначення мети-домінанти такого розвитку, кількісно-якісних параметрів її реалізації. На сучасному етапі НТР такою метою є побудова соціально справедливого та економічно ефективного суспільства, одним з варіантів якого є народна економіка. Основними економічними засобами побудови такого суспільства є поєднання власності і праці, участі працівників в управлінні власністю, прогресуючий перехід до технологічного способу виробництва, що базується на автоматизованій праці, його гуманізація та екологізація, запровадження національного і наднаціонального економічного планування (яке в генетичному аспекті є соціалістичною ідеєю), всебічний розвиток сутнісних сил людини, передусім новітніх рис людини-працівника і людини-власника.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити