Економічний енциклопедичний словник

Подолання бідності — комплекс заходів з боку держави та організацій (підприємств, фірм і компаній), спрямованих на забезпечення бідних верств населення доходом, достатнім для задоволення матеріальних і соціальних потреб, необхідних для нормальних умов життя і відтворення робочої сили. П.б. є однією з глобальних проблем, а тому розглядається світовим співтовариством як пріоритетна в соціально-економічній політиці багатьох держав, у яких існує бідність. Так, у світі хронічно голодують і недоїдають бл. 800 млн осіб; у 80 — 90-х XX ст. зростання населення у 50 слаборозвинених країнах випереджало зростання кількості продуктів споживання; на початку XXI ст. налічувалось майже 1,2 млрд бідних, у сім'ях яких на 1 людину припадав 1 дол. і менше (за паритетом купівельної спроможності). Крім того, 1 млрд осіб позбавлені можливості вживати чисту воду та ін. Ступінь гостроти, характер вияву бідності неоднаковий в різних країнах і залежно від цього вона породжує різні за глибиною джерела соціально-економічної напруженості та нестабільності. Навіть у США на початку XXI ст. було бл. 40 млн бідних, в т.ч. бл. 33 млн голодують або близькі до такого стану. Україна в 90-х XX ст. — на початку XXI ст. належала до країн, в яких рівень бідності зростає, що загрожує стабільному розвитку суспільства і національній безпеці країни. Основними причинами бідності є тип економічної системи, рівень розвитку продуктивних сил, суспільно-політичний устрій країни, діяльності уряду, зайнятість, рівень освіти. З огляду на це П.б. передбачає: 1) систему соціального страхування бідних; 2) забезпечення сталого економічного розвитку та підвищення його ефективності; 3) забезпечення працездатного населення роботою та її оплати на суспільно необхідному рівні; 4) справедливіший розподіл національного доходу, багатства між багатими і бідними, зниження диференціації населення за доходами; 5) удосконалення системи освіти тощо. З точки зору матеріально-речового змісту для більшості країн, що розвиваються, найважливішим є забезпечення розвитку і вдосконалення продуктивних сил, проведення аграрних реформ, підвищення продуктивності праці. Синтезуючий показник такого розвитку — обсяг ВВП на душу населення. 2000 цей показник у розвинених країнах становив 26 тис. дол., у країнах, що розвиваються, — 3,5 тис. дол., у слаборозвинених — 1,9 тис. дол. Тому у них існують злидні, голод, висока смертність і низька тривалість життя. До 80-х XX ст. така ситуація була і в Китаї, де 1973 на одного жителя вироблялося 774 дол. ВВП. Внаслідок раціональної економічної політики уряду за наступні 10 років ВВП в Китаї зріс у 5 разів. Вагомих успіхів Китай досяг в АПК. У 1997 в країні вперше було перевищено середньосвітові показники споживання м'яса, яєць, риби, морепродуктів, овочів, фруктів і молока в розрахунку на душу населення, істотно зріс добробут, що забезпечило зниження смертності та збільшило тривалість життя людей: чоловіків — з 35 до 72 років, жінок — до 82. В Україні базові економічні показники на початку реформування були набагато вищими, ніж у Китаї. В 1990 за калорійністю харчування населення Україна входила у першу десятку найблагополучніших країн світу, що за незначної диференціації доходів означало відсутність бідності в її традиційній формі — голодування, масового жебрацтва, а на харчування в середньому витрачалось бл. третини доходів сімейного бюджету. Впродовж 90-х внаслідок хибної економічної політики значною мірою зруйновано науково-технічний потенціал країни, занепало сільське господарство (у Китаї на одного жителя припадає лише 0,08 га орної землі і менше чорноземів; в Україні — 0,8 га). У 1999 до категорії бідних в Україні, за офіційними даними, належало 27,8% населення (13,7 млн осіб), до злиденних — 14,2%. За розрахунками економістів, даними профспілок, кількість населення, що проживає за межею бідності, сягає 80% (а за даними Рахункової палати — 97%). Поріг бідності в Україні набагато нижчий, ніж у розвинених країнах. Для П.б. необхідно передусім проводити раціональну економічну політику, в т.ч. фінансову, податкову, інвестиційну, аграрну, зовнішньоекономічну тощо, знизити надмірну і загрозливу диференціацію доходів тощо. На цій основі у сфері соціальної політики слід передусім підвищити мінімальну заробітну плату найменш оплачуваних працівників до рівня мінімальної заробітної плати з одночасним збільшенням останньої (що вперше було здійснено 2005). Важливий засіб запобігання бідності — підвищення професійно-освітнього рівня населення, оскільки витрати на це порівняно з 1990 істотно знизились. На П.б. суттєво впливає встановлення у законодавчому порядку мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму. Для П.б. необхідно зупинити тенденцію диференціації доходів, а відтак поступово зменшувати її рівень. Вирівнюванню доходів сприяло б підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до розміру прожиткового мінімуму, з одного боку, і підвищення податкових ставок на високі доходи фізичних осіб — з іншого. Зокрема, доцільно запровадити від'ємний подохідний податок, за якого багаті сім'ї сплачують податок залежно від доходів, а бідні — отримують субсидію від уряду ("сплачують" від'ємний податок) без будь-яких довідок про стан бідності; надання допомоги бідним у натуральній формі (талони сім'ям на харчування, медичне обслуговування на основі спеціальних програм). Один із напрямів П.б. — удосконалення пенсійної системи, передусім пенсій (не нижче 65— 70% від середньої заробітної плати). В разі інфляції пенсії, як і заробітну плату, необхідно індексувати відповідно до чинного законодавства. Ефективним засобом П.б. є державний контроль за цінами на найбільш життєво важливі товари, на житлово-комунальні послуги, які стрімко зростають. У системі заходів П.б. населення важлива роль належить соціальному страхуванню, зокрема медичному, наданню адресної соціальної допомоги (див. Соціальне страхування). Позитивний вплив на П.б. матиме якнайшвидше повернення трудових заощаджень, започатковане урядом 2005 з метою відшкодування заборгованості за комунальні послуги. Важливою є також трудова, громадська активність самих громадян, організація власного бізнесу. Для П.б. в Україні велике значення має відродження села.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити