Економічний енциклопедичний словник

Послуга — особлива споживна вартість процесу праці, виражена в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу й суспільства. Особливістю П. як товару (порівняно зі звичайним товаром — втіленим у речі, — з матеріальними благами) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання П. збігається з процесом її створення, з діяльністю. У політекономічному контексті П. означає відносини економічної власності з приводу надання П. (їх відчуження) виробниками та їх одночасного привласнення споживачами за певну плату, а також між власниками відповідних організацій (які надають П.) та зайнятими на них найманими працівниками щодо розподілу необхідного і додаткового продуктів. Крім предметів споживання у вигляді товарів, існують предмети споживання у вигляді П., які не можна транспортувати, зберігати, накопичувати. Розрізняють особисті П., що задовольняють потреби окремої людини в отриманні освіти, охороні здоров'я, культурно-побутовому обслуговуванні, і П., що задовольняють колективні та суспільні потреби (охорона суспільного порядку, оборона, управління суспільством, у т.ч. народним господарством). Щодо витрат виділяють П. матеріальні та нематеріальні (чисті П.). До перших належать П., на виробництво яких витрачається праця з доведення до споживачів створених у процесі виробництва матеріальних благ (П. у сфері обігу, розподілу і споживання таких благ), а також П. транспорту, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування населення та ін. До других (чистих П.) — П. у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, охорони громадського порядку та ін. П. також поділяють на П. сфери матеріального (П. торгівлі, громадського харчування, побутові) та нематеріального виробництва (П. транспорту і зв'язку, житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров'я тощо). Частину П. з побутового обслуговування відносять до сфери матеріального (ремонтні роботи), іншу частину — до сфери нематеріального виробництва. У розвинених країнах світу значною є частка інженерно-консалтингових П., до яких відносять передпроектні (техніко — економічне обґрунтування у випадку створення нових об'єктів, попереднє дослідження їхньої доцільності тощо), проектні (складання проектів, схем, робочих креслень та ін.) і післяпроектні (підготування контрактів, торгівлі) П., а також рекомендаційні маркетингові П. Комплекс таких П. і сфера діяльності, в якій вони надаються, — інжиніринг. Зростання ролі П. зумовило появу нового об'єкта власності (поряд із засобами виробництва, робочою силою, результатами наукових досліджень у формі патентів, ліцензій, інформацією та ін.). Тому економічна теорія має вивчати відносини економічної власності, що виникають між людьми у процесі створення і привласнення не лише матеріальних благ, а й П. в усіх сферах суспільного відтворення, а оскільки перетворення людини (її загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів, творчих і організаторських здібностей) є основною формою національного багатства, відносини економічної власності між людьми з приводу надання П. (їх ціни, попиту на них тощо) у сфері освіти, охорони здоров'я, рекреаційній, стають пріоритетними. З початку 30-х XX ст. П.в окремих країнах світу стають основним об'єктом товарно-грошових відносин у результаті четвертого великого суспільного поділу праці — відокремлення сфери послуг від матеріального виробництва (див. Суспільний поділ праці), внаслідок чого сфера послуг зазнає найдинамічнішого розвитку (див. Сфера послуг).




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити