Економічний енциклопедичний словник

Праця — свідома, доцільна діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між людьми і природою і водночас змінюють, удосконалюють себе. Подолинський визначав П. як "таке споживання механічної та психічної роботи, нагромадженої в організмі, яке має результатом збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні". Процес П. поєднує такі три основні елементи: П. людини, предмети П. і засоби П. У процесі П. людина досягає власної свідомої мети, яка визначає спосіб і характер її дій і якій вона підкоряє свою волю. Людина взаємодіє з природою в межах будь-якого суспільного способу виробництва, при цьому загальнопланетарним суб'єктом виступає людство, а об'єктом природа — земля, її надра, водні ресурси, атмосферні процеси, рослинний і тваринний світ та ін. (див. Природа). Від характеру взаємодії людини з природою значною мірою залежать здоров'я людини, її психологічний, нервовий, емоційний стан тощо, а загалом фізичні і духовні здібності. Вирішальним стимулом процесу П. є потреби та інтереси людини, які можуть бути задоволені передусім у процесі П. Основними структурними елементами П. є різноманітні види П. (конкретизацією яких є певні професії, види робіт тощо), складність П., співвідношення фізичних і розумових компонентів П., механічних (шаблонних) і творчих, продуктивність та інтенсивність П., тяжкість та інше. Сукупність різних видів і підвидів П., які в процесі еволюції економічних систем постійно зростають і сутнісно та якісно збагачуються, формують суспільний поділ П., для якого властиві закони розвитку та функціонування, внутрішні суперечності. Так, якщо наприкінці 30-х років у США налічувалось понад 30 тис. занять, ремесел, професій, які приблизно відповідають кількості конкретних видів П., то наприкінці XX ст. у ФРН налічувалося майже 7 млн видів робіт, занять, спеціальностей і професій. П. є одним із важливих чинників формування та розвитку економічної, соціальної, правової, політичної та інших підсистем суспільно-економічної формації, соціальної структури суспільства. У процесі П. між окремими індивідами, окремими колективами, соціальними верствами та групами, суспільством загалом виникають і розвиваються економічні відносини (зв'язки), стрижнем яких виступають відносини економічної власності, передусім у сфері безпосереднього виробництва. Взаємодія людини з природою у процесі П. опосередковується засобами П., внаслідок чого виникає синергічний ефект, нова продуктивна сила. При цьому постійно змінюється співвідношення між живою та уречевленою П. відповідно до законів і закономірностей такої взаємодії, які наповнюються конкретним соціально-економічним змістом на різних етапах розвитку людського суспільства. У процесі еволюції економічних систем також відбувається процес усуспільнення П. Участь людини у змістовній і творчій П. упродовж оптимальної тривалості робочого дня сприяє розвитку сутнісних сил людини, а надмірно важка та виснажлива і механічна П., а також безробіття поступово руйнують людську особистість, виснажують її фізичні, розумові та моральні сили.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити