Економічний енциклопедичний словник

Продуктивні сили — фактори, які забезпечують перетворення речовини природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й нематеріальні (в т.ч. духовні) блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці, завдяки своєму рівню та характеру по-різному впливають на еволюцію певних типів і форм економічної власності. П.с. — найважливіша складова економічної системи, її матеріально-речовий носій. Загальна для всіх суспільно-економічних формацій структура П.с. складається з трьох основних елементів: людей, засобів виробництва і використовуваних людьми сил природи. Деякі автори вважають, що сучасні П.с. складаються лише з перших двох елементів, — такий підхід є антиісторичним. Особливу роль серед П.с. відіграє земля. В сільському господарстві вона використовується як засіб праці, у видобувній промисловості — як предмет праці. Однак земля також не є джерелом національного доходу без поєднання з процесом праці людини. З удосконаленням кожного з цих елементів П.с. зростав синергічний ефект від їхньої взаємодії. Так, у сільському господарстві, з одного боку, вдосконалювався рівень техніки та організації виробництва, а з іншого — підвищувалися загальноосвітній і кваліфікаційний рівні сільськогосподарських працівників, завдяки чому кожен зайнятий у сільському господарстві США 1995 міг прогодувати своєю працею 129 осіб (1940 — лише трьох). Таке зростання — наслідок кумулятивної дії багатьох факторів: упровадження досягнень селекційної науки у виробництво, сучасних форм організації та виробництва, меліорації земель та ін. Наприкінці XIX— на початку XX ст. у загальній структурі П.с. (людина, засоби виробництва і використовувані людьми сили природи) з'явився ще один елемент — форми і методи організації виробництва. Він використовувався й раніше, але емпірично, що мало наслідком незначне зростання продуктивності праці й не давало підстав включати його до системи П.с. аж до використання першої в світі системи наукової організації праці — системи Тейлора. Цей фактор реалізувався через працю людини, втілився в синергічному ефекті. Праця людини із запровадженням системи Тейлора стала значно інтенсивнішою (зросли витрати насамперед фізичної енергії) і продуктивнішою. У середині 50-х XX ст. виник п'ятий якісно новий елемент П.с. — наука. Оскільки це збіглося в часі з розгортанням НТР, яка водночас і зумовила, і прискорила це відокремлення, відбулися докорінні перетворення кожного з попередніх елементів і цілісної системи П.с. (див. Науково-технічна революція), і як наслідок — підвищилася ефективність кожного окремого фактора, а відтак — і синергічний ефект. Прискорення економічного та соціального прогресу в передових країнах світу завдяки комплексному використанню досягнень НТР зумовило інформаційну революцію та виникнення найновішого елемента системи П.с. — інформації, розвиток якої сприяв якісному вдосконаленню кожної складової П.с. і системи загалом. З'явилися інформаційні технології, відбулася інформатизація процесу праці, інформація стала одним із засобів удосконалення форм і методів організації виробництва. Синергічний ефект від цього фактора у взаємодії з інформаційно-насиченою працею та іншими такий значний, що розвинені країни завершили перший етап формування інформаційної економіки і наблизилися до створення інформаційного суспільства (див. Інформаційне суспільство), основою якого є технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці та п'ятому і шостому технологічних укладах. Країни, які не стали на цей шлях або значно відстали від побудови такої економіки, можуть стати інформаційною колонією розвинених країн. Така загроза існує цілком реально і для економіки України. Збагачення системи П.с. відбувається через відокремлення від традиційних елементів П.с. окремих компонентів. Зокрема, від часу розгортання НТР у складі засобів виробництва вирізняють такий фактор зростання продуктивності праці, як предмети праці (див. Предмети праці). Головною продуктивною силою є людина, оскільки, по-перше, вона — творець усіх інших елементів продуктивних сил, крім землі та її природної родючості; по-друге, без праці людини вони не перетворюються на фактори виробництва (наприклад, найновіша техніка без дії людини — купа металу); по-третє, потреби та інтереси людини — основна рушійна сила соціально-економічного прогресу суспільства. Зіставлення засобів праці, предметів праці і людини стало підставою для висновку про активну роль людини в процесі праці і пасивну роль засобів виробництва. Цей висновок, своєю чергою, свідчить про неспроможність концепції факторів виробництва, яка проголошує рівність капіталу (його ототожнюють із засобами праці) і людини. У процесі історичного розвитку їх склад загалом, як і окремих елементів, збагачувався, наповнювався якісно новим змістом. На ранніх етапах розвитку капіталізму потреби виробництва задовольняли робітники з низьким рівнем освіти та кваліфікації. Нині робітники мають здебільшого значно вищий рівень освіти (середню і середню спеціальну), кваліфікацію. Сучасний етап автоматизації виробництва потребує робітників не лише з високими фізичними і розумовими здібностями, а й творчо обдарованих, добрих організаторів, духовно багатих. Завдяки постійній взаємодії між усіма елементами П.с. еони перебувають між собою в діалектичній, зокрема, кількісній та якісній функціональній залежності. Між ними існують суперечності, що вирішуються відносно незалежно від відносин економічної власності. Тому системі П.с. властиві свої внутрішні закони розвитку, зокрема закон переміщення функцій від особистих до матеріальних факторів виробництва, закони випереджального зростання уречевленої праці, переміни праці, зростання продуктивності праці та ін. З середини 70-х (з початком розгортання інформаційної революції) законом розвитку П.с. стає інформатизація праці, кожної складової П.с. і системи загалом. їхня дія, пронизана внутрішніми суперечностями, зумовлює зміни в розвитку П.с., якісні зрушення в їхньому змісті, рівні та характері розвитку. Рівень розвитку П.с. характеризується якістю робочої сили людини-працівника і людини-власника, технічною оснащеністю (за сучасних умов — рівнем розвитку інформаційних технологій), ступенем оволодіння силами природи (зокрема, ядерною, термоядерною енергією), рівнем розвитку науки, наукомістких галузей, упровадженням найсучасніших форм і методів організації виробництва, ступенем поширення нових конструкційних матеріалів, композитних, надчистих, надтвердих матеріалів, принципово нових технологій (мембранних, плазмових та ін.). Узагальнюваним показником сучасного рівня розвитку П.с. є стан розвитку технологічного способу виробництва, що базується на автоматизованій праці. Характер розвитку П.с. — це передусім спосіб, у який люди використовують свої П.с., окремі їх елементи. Так, невеликі за розмірами прості засоби праці застосовувалися ними розрізнено, індивідуально. Згодом виникли знаряддя праці, які могла використовувати лише група людей за взаємної підтримки. Відтак П.с. у своєму розвитку досягають рівня, за якого їх можна використовувати лише за взаємодії сотень, тисяч робочих рук. І, нарешті, П.с. набувають інтернаціонального характеру, що зумовлено процесом їх інтернаціоналізації. Так розширюються межі сукупного працівника спочатку в масштабі окремих національних країн, а згодом — окремих регіонів світового господарства, і як наслідок — розвиток суспільного характеру П.с. Для забезпечення зростання суспільної природи П.с. необхідна постійна еволюція власності, в т.ч. економічної та юридичної. Складність сучасної системи П.с. передбачає використання в межах національної економічної системи різних форм трьох типів власності: приватної, колективної і суспільної. Крім них, з інтенсивною інтернаціоналізацією П.с. (з кінця 50-х XX ст.) виникла інтегрована власність — соціально-економічна форма розвитку продуктивних сил на інтернаціональній основі. Відповідно до суспільної природи П.с. мають також змінюватися техніко-економічні та організаційно-економічні відносини, господарський механізм, соціальна структура, правова, політична системи, здійснюючи водночас різний за інтенсивністю зворотний вплив на розвиток П.с. В межах економічної системи діє закон адекватності техніко-економічних відносин рівню, характеру і структурі П.с.; у межах суспільно-економічної формації — закон адекватності економічної та юридичної власності (відносинам економічної власності має відповідати право власності). Щодо самої категорії "П.с.", то сучасні західні економісти надають перевагу поняттю "фактор виробництва", як і свого часу український економіст М.Туган-Барановський. Він замінив Марксове поняття "П.с." поняттям "матеріальні фактори виробництва". Ці поняття значною мірою взаємозамінні: розкриття змісту одного з них допомагає з'ясувати зміст іншого. Водночас у понятті "П.с." закладено більшу евристичну цінність, оскільки, по-перше, воно повніше відповідає вимогам системно-структурного підходу, зокрема принципові цілісності, й з'являється можливість досліджувати закони розвитку та функціонування П.с., властиві їм внутрішні суперечності. Завдяки належності до продуктивних сил людини, яка надає руху іншим елементам продуктивних сил, виникає синергічний ефект, з'ясовується похідний характер інших елементів. По-друге, до складу П.с. входять не лише матеріальні фактори виробництва, а й духовні (ідеї та психологія людей, дух народу, національна самосвідомість), що робить поняття "П.с." місткішим, ніж поняття "матеріальні фактори виробництва". По-третє, категорія "П.с." у діалектичній єдності з відносинами економічної власності формує суспільний спосіб виробництва, що відкриває конструктивний простір для вивчення взаємодії цих двох сторін, передусім людини як основної продуктивної сили, її потреб, інтересів із відносинами власності, вказує напрями їх удосконалення чи перетворення. Отже, поняття "П.с." дає змогу повніше використати принцип суперечності (ядро діалектичного методу пізнання), інші елементи діалектики. По-четверте, з'ясування відповідності відносин економічної власності рівню і характеру розвитку П.с., законів цього розвитку уможливлює всебічне розкриття еволюції людської цивілізації.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.