Економічний енциклопедичний словник

Реальні доходи населення — узагальнений показник рівня життя населення, що відображає кількість матеріальних і нематеріальних (в т.ч. духовних) благ і послуг, які можна придбати на грошові доходи (заробітну плату, соціальні платежі держави, відсотки від вкладів, дивіденди та ін.), а також натуральне споживання продукції індивідуального господарства й часткову реалізацію її з урахуванням зміни роздрібних цін. Із загальної суми всіх грошових і натуральних доходів населення вираховують всі види податків (прямі та непрямі), приріст грошових заощаджень усіх видів на купівлю цінних паперів, відрахування до благодійних фондів, на відшкодування заборгованості за кредити та ін. Джерелом цих доходів є створений у країні ВНП. Основна частина Р.д.н. — заробітна плата. її частка у ВВП країн ЄС 2003 становила 65%. На Р.д.н., окремих його груп впливають володіння власністю, набуті форми багатства, отриманого у спадщину або від підприємницької діяльності, освіта, набута спеціальність, стать та інші чинники. Основну частину таких доходів отримують економічно панівний клас і найкваліфікованіші наймані працівники. У США на 20% найбагатших сімей припадає 80% національного багатства країни, на 1% — 40%; 0,5% таких сімей 2000 отримували щорічний дохід у сумі 1,5 млн дол.; 1% — 330 тис. дол.,10% — 160 тис. дол., тоді як 10% найбідніших сімей — 10 тис. дол. Середній дохід сімей того ж року становив 65,6 тис. дол., домогосподарств — 57 тис. дол. Важливий елемент Р.д.н. — витрати держави на соціальні цілі: розвиток освіти, охорони здоров'я, пенсії, виплати безробітним. Оскільки джерелом цих витрат є передусім податки із заробітної плати, їхній вплив на Р.д.н. залежить від співвідношення соціальних витрат і зібраних податків. За підрахунками англійських економістів, робітник середньої кваліфікації в Англії отримує від держави у формі соціальних виплат (освіта, медичне обслуговування, пенсії та ін.) суму, що приблизно дорівнює сплаченим ним прямих податків. З урахуванням непрямих податків другий показник, як правило, більший. У 1990 в СРСР, у т.ч. в Україні, в структурі доходів сім'ї робітника заробітна плата становила 80,2%, надходження із суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомоги) — 7,4%, дохід від особистого підсобного господарства — 3,1%, з інших джерел — 9,3%; у сім'ях колгоспників частка заробітної плати (доходів від громадського господарства) сягала 60%, надходження від особистого підсобного господарства — понад 25%; 2003 частка заробітної плати становила 42,4%, соціальні трансферти — 38,8%, прибуток та змішаний дохід — 16,4%, доходи від власності — 2,4%. Новим джерелом Р.д.н. стали вимушені заробітки за кордоном внаслідок масової міграції робочої сили, які щорічно становлять бл. 7 млрд дол. Значно збільшилося натуральне споживання продукції від індивідуального господарства. За цими середніми показниками — значна нерівність реальних доходів найбагатших і найбідніших верств населення, отримання першими частини тіньових доходів. Так, завдяки цим доходам, за підрахунками вчених, тіньова діяльність спричиняє понад 43% загальної нерівності, а заробітна плата — менше 23%, чистий дохід від особистого підсобного господарства — 11%. За даними Дж. Масіоніса (США), дохід на душу населення у країнах з високим рівнем доходів коливався на початку XXI ст. від 10 тис. дол. (у Словаччині і Саудівській Аравії) до понад 25 тис. дол. у США та Норвегії (на ці країни на початку XXI ст. припадало більше половини світового доходу); у країнах із середнім рівнем доходів на душу населення припадало від 2,5 до 10 тис. дол., а таких країн було бл. 90; на 60 країн з низьким рівнем доходів на душу населення припадало до 2500 тис. дол. Загалом на багаті країни з чисельністю населення світу бл. 18% припадало 79% світового доходу; на країни з середнім рівнем доходу, в яких проживало 54% населення, — 18% глобального доходу; а на найбідніші (28% населення світу) — 3% всіх доходів. Це означає, що на кожний отриманий у найбідніших країнах долар кожен житель багатої країни отримував 41 дол. В Україні 1990 за середньомісячну заробітну плату можна було купити майже 1 т хліба, 840 кг картоплі, 2,4 тис. яєць, 90 кг м'яса, 2000 — хліба майже у 6 разів менше, картоплі — удвічі, м'яса — в 3,5 разу, яєць — у 3,2 разу.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити