Економічний енциклопедичний словник

Рента (нім. Rente, фр. rente, від лат. reddo — повертаю, сплачую) — особливий вид стабільного нетрудового доходу, отримуваного від капіталу, землі, майна, цінних паперів тощо, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Р. існує в різних формах. Так, землевласники отримують земельну Р. — економічну форму реалізації земельної власності, основні форми якої — диференціальна, монопольна, абсолютна (див. Абсолютна земельна рента). Один з видів Р. — державна Р. (рентна позика), яка, своєю чергою, є одним з видів державної позики, що випускається на не визначений термін. На рентну позику виплачується дохід, розмір якого визначається встановленим відсотком від номінальної суми позиченого капіталу у визначені терміни (див. Доходи рентні). Рентну позику реалізують фондові біржі та банки. Важливий вид Р. — відсоток на грошові кошти, вкладені на зберігання в банки або облігації державних позик. У розвинених країнах певну частку цієї Р. привласнюють окремі категорії найманих працівників. Осіб, що живуть лише на рентні доходи, називають рантьє.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити