АНГЛІЙСЬКА МОВА
1500 ТЕМ

ВИДАТНІ ЛЮДИ

 

GEORGE GORDON BYRON

As we know George Gordon Byron (1788—1824) was the most colourful of the English romantic poets. There is no doubt that his adventurous life was as interesting as his poetry; his poetry reflects his own experiences and beliefs. Sometimes it is violent, sometimes it is tender, and frequently it is exotic.

George Gordon Byron was born in London, but he lived first 10 years in Scotland with his mother. His father, who had abandoned Byron's mother, died when the boy was 3. Byron inherited the title Lord Byron at the age of 10, upon the death of one of his relatives. Then he returned to England, where he attended Harrow School and Cambridge University. Byron's first book of poems, «Hours of Idleness» (1807), was severely criticized by the «Edinburgh Review», a Scottish literary magazine. Byron replied with «English Bards and Scotch Reviewers» (1809), a verse satire in which he attacked almost every notable literary figure of the day.

From 1809 to 1811 Byron travelled through southern Europe and parts of the Near East. In 1812, he published the first two sections of «Childe Harold's Pilgrimage». Such verse tales as «The Bride of Abydos» (1813) and «The Corsair» (1814) kept him in the public eye. In 1815 Byron married Anne Isabella Mibanke, they had a daughter, Ada, but their marriage wasn't happy and a long one. Rumours that Byron had committed incest with his half-sister, Augusta Leigh, broke Byron's marriage and he had to leave England forever.

Byron went to Switzerland, where he met his fellow poet Percy Bysshe Shelley. Then he moved to Italy, where he carried on a long romance with the Countess Teresa Guiccioli and was involved in Italian revolutionary politics. There he wrote such dramas as «Manfred» (1817), and «Cain» (1821). His last and greatest work was epic «Don Juan», it was long, though unfinished. In 1823 Byron joins the Greeks in their war for independence from the Turks. After a brief illness, he died in Missolonghi, Greece.

First two sections of Byron's «Childe Harold's Pilgrimage» were written as a fictional allegory with the stanza form and many features of the literary style of the Elizabethan poet Edmund Spenser. This work and «Turkish Tales» (1813—1816) that followed defined the character type known as «the Byronic hero». This character is the melancholy, defiant, proudly self-assured man associated with Byron and widely imitated in later literature.

During his last years, Byron wrote historical and Biblical tragedies, such as «Sardanapalus» (1821) and «Cain». «Don Juan» is considered the masterpiece of his Italian period. In this poem Byron deflates the legendary lover Don Juan to the level of a comic epic hero.

 

QUESTIONS

 


1.    When was Byron born?

2.    Where did he spend his childhood?

3.    Where did he study after school?

4.    When did he travel through Europe and Near East?

5.    What is «Childe Harold's Pilgrimage» about?

6.    What other Byron's works do you know?

 

VOCABULARY

adventurous — захоплюючий

to abandon — залишати

to inherit — успадковувати

rumour — чутка

incest — кровозмішення

defiant — непокірний

proudly — гордовито                        

to deflate — применшувати

self-assured — самовпевнений

ДЖОРДЖ ГОРДОН БАЙРОН

Як ми знаємо, Джордж Гордон Байрон (1788—1824 pp.) був найбільш яскравим англійським романтичним поетом. Немає сумнівів у тім, що його пригодницьке життя було таке ж цікаве, як і його поезія, що відбиває його досвід і переконання. Іноді вона жорстка, іноді — ніжна і часто — екзотична.

Джордж Гордон Байрон народився в Лондоні, але перші 10 років свого життя провів у Шотландії з матір'ю. Його батько залишив матір і помер, коли хлопчикові було 3 років. У віці 10 років Байрон успадкував титул лорда після смерті одного з родичів. Потім він повернувся в Англію, де відвідував школу Харроу й університет Кембридж. Перша книга віршів Байрона «Години дозвілля» (1807 р.) була жорстко розкритикована шотландським літературним журналом «Единбурзький огляд». На критику Байрон відповів сатиричним віршем «Англійські барди і шотландські оглядачі» (1809 p.), де він нападав майже на кожну літературну фігуру.

З 1809 р. по 1811 р. Байрон подорожував південною Європою і Близьким Сходом. У 1812 р. він опублікував перші дві частин твору «Паломництво Чайльд Гарольда». Казкові вірші «Наречена Абідоса» (1813 р.) і «Корсар» (1814 р.) підтвердили талановитість Байрона в очах у публіки. У 1815 р. Байрон одружився з Анною Ізабеллою Мібанк, у них народилася дочка Ада, але їхній шлюб не був ні довгим, ні щасливим. Чутки про те, що Байрон здійснив кровозмішення зі своєю сестрою Августою Лей, розбили його шлюб, і Байрон був змушений назавжди залишити Англію.

Байрон виїхав у Швейцарію, де зустрів товариша-поета Персі Біші Шеллі. Потім він поїхав в Італію, де в нього був довгий роман із графинею Терезою Гвіччіолі і де він був утягнутий у революційну політику. Там же були написані його драми «Манфред» (1817 р.) і «Каїн» (1821 p.). Його останньою великою роботою була епічна поема «Дон Жуан», вона була довгою, але незакінченою. У 1823 р. Байрон приєднується до греків у їхній війні за незалежність від Туреччини. Після короткої хвороби він помер у Міссолонгі, Греція.

Перші дві частини твору «Паломництво Чайльд Гарольда» були написані як художня алегорія у формі станси з багатьма особливостями поета епохи Єлизавети Едмунда Спенсера. Ця робота і наступна «Турецькі казки» (1813—1816 pp.) — позначили тип характеру, відомого як «байронівський герой». Цей герой меланхолійний, непокірний, гордо самовпевнений, він асоціюється із самим Байроном, і далі в літературі його часто імітують.

Останніми роками Байрон писав історичні і біблійні трагедії, такі як «Сарданапалус» (1821 р.) і «Каїн». «Дон Жуан» вважається шедевром його італійського періоду. У цій поемі Байрон применшує легендарного коханця Дон Жуана до рівня комічного епічного героя.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити