Англійська мова: Навчальний посібник - П.О. Бех 1992

Literatures
Memory Work

Proverbs and Sayings

Choose an author as you choose a friend.— Вибирай письменника, як вибираєш друга.

Don't judge a book by its cover.— He суди про книжку за її обкладинкою.

A room without books is a body without soul.— Кімната без книги — що тіло без душі.

There is по friend so faithful as a good book.— Немає друга вірнішого, ніж гарна книга.

Like author, like book.— Який письменник, така й книга.

Wear the old coat and buy a new book.— Носи старий одяг, але купуй нову книгу.

Poems from «Hamlet»

by William Shakespeare

To be, or not to be: that is the question:

Whether 'tis nobler in the mind to suffer

The slings and arrows of outrageous fortune,

Or to take arms against a sea of troubles.

And by opposing end them? To die: to sleep;

No more; arid by a sleep to say we end

The heart-ache and the thousand natural shocks

That flesh is heir to, ’tis a consummation

Devoutly to be wished. To die, lo sleep:

To sleep: perchance to dream: ay, there’s the rub;

For in that sleep of death what dreams may come

When we have shuffled off this mortal coil,

Must give us pause. There’s the respect

That makes calamity of so long live...

Так. Бути чи up бути — ось питання.

Б чім більше гідності: терпіти мовчки

Важкі удари навісної долі.

Чи стати збройно проти моря мук

I край покласти їм борнею? Вмерти —

Заснуть, не більш, і знати, що скінчиться

Сердечний біль і тисяча турбот,

Які судились тілу. Цей кінець.

Жаданий був би кожному. Померти —

Заснути. Може, бачити й сновиддя?

У цьому її перепон. Що приснитись

Нам може у смертельнім сні, коли

Вантаж земної суєти ми скинем?

Оце єдине спонукає, зносить

Усі нещастя довгого життя...

(Пер. Г. Кочура)

То М. S. G.

by Lord George Gordon Byron

When l dream that you love me, you’ll surely forgive;

Extend not your anger to sleep;

For in visions alone your affection can live,—

I rise, end it leaves me to weep.

Then, Morpheus! envelope my faculties fast,

Shed o’er me your languor benign;

Should the dream of to-night but resemble the last,

What rapture celestial is mine!

They tell us that slumber, the sister of death,

Mortality’s emblem is given;

To fate how I long to resign my frail breath,

If this be a foretaste of heaven!

Ah, frown not, sweet lady, unbend your soft brow,

Nor deem me too happy in this;

If I sin in my dream, I alone for it now,

Thus doom’d but to gaze upon bliss,

Though in visions, sweet lady, perhaps you may smile,

Oh, think not my penance deficient!

When dreams of your presence my slumbers beguile,

To awake will be torture sufficient.

Коли сниться мені, що ти любиш мене,

Ти на сон мій не гнівайся, люба,—

Тільки в мріях я таю те щастя ясне,

Кожний ранок — оплакана згуба.

Любий сон! Забери собі силу мою,

А мені дай безсилля розкішне,

Може, знов, як і в ту ніч, я буду в раю,

Ох, яке ж то життя буде пишне!

Смерть і сон — кажуть люди — то браття рідні,

Сон єсть образ мовчазної смерті.

Коли смерть може дать кращий ран, ніж у сні,

То я прагну скоріше умерти.

Ох! Не хмур, моя мила, брівок лагідних,

Не гадай, що я надто щасливий!

Коли грішний був сон,— я спокутував гріх:

Зник без сліду мій сон чарівливий...

Хоч я бачив, кохана, твій усміх у сні,

Не карай ти мене за примари!

Після мрій чарівних прокидатись мені —

Се страшніше від всякої кари!

(Пер. Л. Українки)

So, Well Go No More A Roving

by Lord George Gordon Byron

I.

So, we’ll go no more a roving

So late into the night,

Though the heart be still as loving,

And the moon be still as bright.

II.

For the sword outwears its sheath,

And the soul wears out the breast,

And the heart must pause to breathe,

And love itself has rest.

III.

Though the night was made for loving,

And the day returns too soon,

Yet we’ll go no more a roving

By the light of the moon.

Нe ходити нам у парі

В опівнічний час,

Хоч і місяць діє чари,

Й серця жар це згас.

Старить шабля піхви нові,

Душа — груди. В певну мить

Настає пора й любові,

Й серцю відпочить.

Хай для любощів — це поле,

Ясні зорі й ночі ні.

Не гуляти вже ніколи

Нам при місяці!

(Пер. Д. Паламарчука)

Those Evening Bells

by Thomas Moote

Those evening bells! Those evening bells!

How many a tale their music tells,

Of youth and home, and that sweet lime,

When last I heard their soothing chime.

Those joyous hours are pass’d away;

And many a heart, that then was gay,

Within the tomb now darkly dwells

And hears no more those evening bells.

And so ’twill be when I am gone;

That tuneful peat wilt still ring on,

While other bards shall walk these, dells,

And sing your praise, sweet evening hells.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити