Розв’язання вправ та завдань до підручника «Біологія» П.Г. Балана 11 клас - 2011 рік

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

Тема: Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої.

Мета: Вивчити статистичні закономірності модифікаційної мінливості, навчитися оцінювати характер мінливості досліджуваної ознаки, будувати варіаційний ряд і варіаційну криву.

Обладнання і матеріали: гербарні зразки рослин, листки акацій, лінійки, лупи.

Хід роботи

1-2. Розглянемо кілька гербарних зразків рослин одного виду, наприклад, пшениці і порівняємо їх між собою. Вони відрізняються незначними ознаками — розмірами стебла, кількістю зернівок в колосках, довжиною листків тощо.

Головні видові ознаки різних особин пшениці незмінні: будова квітки, тип суцвіття, тип стебла або вид плода.

Порівняємо різні види злаків, щоб визначити, за якими ознаками вони відрізняються, а за якими схожі.

Порівняльна характеристика рослин родини Злакові

№ п/п

Ознаки

Пшениця

Овес

Ячмінь

1.

Життєва

форма

трава

трава

Трава

2.

Коренева

система

мичкуватого типу

мичкуватого типу, дуже розгалужена

мичкуватого типу

3.

Стебло

прямостояче, соломина, 50-60 см

прямостояче, соломина, 40-50 см

прямостояче, соломина, 50-60 см

4.

Листки

прості, сидячі, лінійні; невеликий язичок і вушка

прості, сидячі, лінійні; великий язичок, вушок немає

прості, сидячі, лінійні; короткий язичок, великі вушка

5.

Квітки

дрібні,

малопомітні,

жовтувато-

зеленуваті

дрібні,

малопомітні,

жовтувато-

зеленуваті

дрібні, малопомітні,

жовтувато-

зеленуваті

6.

Суцвіття

складний колос

волоть

складний колос

7.

Плід

зернівка

зернівка

зернівка

Висновок

3. Таким чином, пшениця, овес і ячмінь мають багато спільних ознак, які й об’єднують їх у родину Злаків. У них однакова коренева система, порожнисте стебло — соломина, схожа будова квіток і плодів. Види злакових можна розрізнити за найбільш надійною ознакою — будовою суцвіть. У пшениці суцвіття — складний колос з 3-7 простих колосків, а овес має суцвіття волоть. Якщо суцвіття ще не з’явились, види розрізняють за наявністю язичків і вушок — плівчастих виростів у місці переходу листової пластинки у піхву.

Відмінності між особинами одного виду пояснюються різними умовами існування. Вони викликають модифікаційну мінливість.

Це зміни фенотипу, набуті під час індивідуального розвитку організму. Наприклад, у пшениці це довжина стебла, листя, розмір зернівок тощо.

Модифікації носять адаптивний характер і не успадковуються через статеве розмноження. У багатьох рослин модифікації успадковуються завдяки вегетативному розмноженню.

4-6. Дослідження статистичних закономірностей модифікаційної мінливості

1. Складання варіаційного ряду модифікаційної мінливості (на прикладі 10 листових пластинок акації).

Розмір листка (см)

1

1,5

1,8

2,0

2,2

2,5

2,6

2,8

Частота ознаки (шт.)

1

1

3

2

1

1

1

Розмір листових пластинок — варіанта (V).

Частота вияву ознаки — Р.

Загальна кількість листових пластинок — n (10 шт.) Визначимо середню величину ознаки (М) за формулою:


М = 2,02 см

Побудуємо варіаційну криву модифікаційної мінливості. Для цього на осі абсцис відкладаємо варіанти (V), а на осі ординат — частоту прояву ознаки (Р)

З варіаційного ряду і варіаційної кривої видно, що норма реакції ознаки має певні межі.

Розміри листових пластинок коливаються від 1 до 3 см. Найбільша кількість варіант припадає на середню частину ряду, що відповідає середньому значенню ознаки (М = 2,02 см).

7. Висновок

Модифікаційна мінливість — це зміни фенотипу, спричинені впливом умов середовища. Довжина ряду та розмах модифікаційної мінливості залежить від умов середовища. Чим вони стабільніші, тим коротший варіаційний ряд. Модифікаційні зміни мають адаптивний характер і допомагають пристосовуватись до змін умов середовища.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити