Розв’язання усіх вправ і завдань Міні-проекти до підручників «БІОЛОГІЯ. 6 клас» Остапченко Л. І. та Костіков І. Ю. - 2016 рік

Викопні рослини

Викопні рослини — це рослини минулих геологічних періодів, залишки яких збереглися у відкладеннях земної кори. Вивчає викопні рослини наука палеоботаніка. У цілому вигляді зберігаються нижчі рослини (водорості й бактерії), з вищих — рідко мохи і деякі дрібні форми. У великих вищих рослин зберігаються лише їх частини: стебла, кора, листя, квітки, плоди, насіння, спори і пилкові зерна.

Зазвичай викопні рослини трапляються у відкладеннях боліт, озер, річок, а також у вапнякових і крем’янистих відкладеннях джерел, рідше — у бурштині й лавах, а також у прибережно-морських відкладеннях. Найчастіше у викопному стані можна побачити залишки деревних рослин, що зростали недалеко від водоймищ, а також водяні рослини і трави, що росли у водоймах і на берегах. Від рослин, що виростали далеко від водойм, а також рослин високогірних поясів і трав’янистих рівнин у викопному стані збереглися в основному пилок і уламки деревини. Таким чином, скупчення залишків викопних рослин можуть дати лише часткове уявлення про рослинний покрив минулого, переважно про деревні форми і про рослини водойм, що росли поблизу.

Міра збереження залишків залежить і від геологічного віку порід, що містять викопні рослини. Деякі частини викопних рослин антропогену: деревина, плоди, листя — мають майже всі властивості тільки що відмерлих рослин: ріжуться ножем, певною мірою зберігають первинний колір і тому подібне.

Об’єкти, що зберегли анатомічну будову, учені-палеоботаніки досліджують на тонких шліфах або зрізах за допомогою мікроскопа, також вивчають і кутикулу, на якій «віддрукувалися» клітини епідермісу, дрібні одноклітинні або колоніальні водорості, спори і пилок рослин. Для дослідження крупніших залишків користуються зазвичай лупою або бінокулярним мікроскопом. Основну увагу під час вивчення листків звертають на деталі їхньої будови — жилкування, форму листка, розподіл продихів, форму клітин епідермісу листка тощо.

Вивчення викопних рослин дало можливість ученим встановити, що у відкладах, яким понад 3 млрд років, були рештки бактерій і одноклітинних водоростей. Наземні рослини з’явилися, можливо, приблизно 500 млн років тому. Найдавніша вимерла група (відділ) вищих рослин — це Риніофіти. Вони характеризувалися верхівковим розташуванням спорангіїв і рівноспоровістю, відсутністю коріння і листя, дихотомічним галуженням, примітивною анатомічною будовою. Риніофіти росли на вологих та болотистих місцях, а також у прибережному мілководді.

Для початку девонського періоду (приблизно 400 млн років тому) встановлено переважання простих вищих спорових — псилофітів. Майже одночасно виникли такі групи вищих спорових рослин, як плауноподібні, потім — папоротеподібні, які були представлені деревоподібними формами. Хвойні, гінкгові, цикадові й бенетититові з’явилися в пермському або в кінці кам’яновугільного періоду (близько 250 млн років тому), але досягли максимального розвитку в мезозойську еру (близько 150 млн років тому). Залишки покритонасінних рослин відомі вже з відкладень кінця мезозойської ери (близько 100 млн років тому), проте панівне становище ці групи рослин посіли в кайнозойській ері (близько 70 млн років тому).

Викопні рослини утворюють скупчення корисних копалини, які використовують у промисловості (поклади торфу, бурого і кам’яного вугілля, горючих сланців). Вивчення викопних рослин дає уявлення про склад і розподіл рослинного покриву Землі в минулому і намічає етапи еволюції рослин. Склад і розподіл флори в кожній геологічній системі і її підрозділах дозволяють (поряд з даними про копалини тварин і навіть при їх відсутності) визначати вік геологічних відкладень, що має особливе значення для континентальних утворень.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити