ІНФОРМАТИКА 9 клас - Готові домашні завдання до підручника Й. Я. Ривкінда - 2017 рік

Відповіді на запитання (стор. 14)

1. Інформатика — це наука, яка вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також закономірності й методи вимірювання, подання, пошуку, зберігання, опрацювання та передавання інформації за допомогою комп’ютерних систем.

2. Інформатика — галузь людської діяльності, пов’язана зі здійснення інформаційних процесів за допомогою комп’ютерних засобів.

3. Інформатика як наука і як галузь людської діяльності пов’язана, в основному, з усіма видами людської активності: виробництвом, управлінням, наукою, освітою, проектними розробками, торгівлею, грошово-касовими операціями, медициною, криміналістикою, охороною навколишнього середовища, мистецтвознавством, побутом тощо. Основне значення має вдосконалення соціального управління на основі нових інформаційно-переробних технологій. Інформатика вивчає те спільне, що властиве численним різновидам конкретних інформаційних процесів (технологій).

4. Характерною особливістю зберігання даних є те, що їх наносять на довго існуючі носії. При цьому дані відповідним чином впорядковують. Збирання даних не є самоціллю, їх зберігають, щоб інформацію, яку вони несуть, можна було багаторазово використовувати.

5. Характерна особливість опрацювання даних необхідна для виявлення інформації, яку вони несуть. При цьому самі дані є інформаційними моделями процесів і явищ, що описані в повідомленнях.

6. Для передавання повідомлень люди в давні часи використовували різноманітні способи та засоби — сторожові вишки, сигнальні вогні, гінці, голуби. Сьогодні повідомлення передаються за допомогою телекомунікацій.

7. Інформаційна технологія — це технологія організації роботи інформаційної системи або взаємодії кількох інформаційних систем.

Приклади:

У промисловому виробництві — для автоматизації виробничого процесу. Зокрема, на верстатах з числовим програмним керуванням обробку деталей здійснюють з використанням комп’ютера; за допомогою комп’ютерних програм розв’язують задачі планування виробничого процесу.

У науці — для отримання нової інформації.

В освіті — для пошуку, поширення й полегшення сприйняття інформації. Ви можете здобувати знання, відшукуючи інформацію в Інтернеті.

В кінематографії, видавничій справі, шоу-бізнесі — для створення кінофільмів, книжок, рекламних роликів, кліпів тощо (тобто інформаційного продукту). Це передусім технології обробки графічної та мультимедійної інформації.

У рекламному бізнесі — для створення інформаційного продукту та поширення інформації. Одним з основних засобів поширення інформації (а отже, й реклами) є Інтернет, що у цій сфері поступається лише телебаченню.

У галузі комунікацій — для створення комунікаційних систем. Найпоширенішою сферою застосування інформаційних технологій є комп’ютерні мережі та мережі мобільного зв’язку. Завдяки технологіям з окремих технічних інформаційних систем можна створити комп’ютерну або стільникову мережу, тобто нову інформаційно-комунікаційну систему.

8. Складові інформаційних технологій:

Технічне забезпечення — це персональний комп’ютер, оргтехніка, лінії зв’язку, обладнання мереж. Вид інформаційної технології, що залежить від технічної оснащеності (ручний, автоматизований, віддалений) впливає на збір, обробку та передачу інформації.

Програмне забезпечення, що знаходиться в прямій залежності від технічного та інформаційного забезпечення, реалізує функції накопичення, обробки, аналізу, зберігання, інтерфейсу з комп’ютером.

Інформаційне забезпечення — сукупність даних, представлених у певній формі для комп’ютерної обробки.

Організаційне та методичне забезпечення представляють собою комплекс заходів, спрямованих на функціонування комп’ютера та програмного забезпечення для отримання бажаного результату.

9. Класифікація інформаційних технологій

за ступенем автоматизації:

- ручні, в яких опрацювання інформації виконує людина;

- автоматизовані, в яких частину функцій (підсистем) керування або опрацювання даних здійснюють автоматично, а частину — людиною;

- автоматичні, в яких — усі функції керування й опрацювання даних здійснюють за допомого технічних засобів без участі людини.

за масштабом використання:

- одиночні, які реалізовано, як правило, на автономному персональному комп’ютері без обов’язкового під’єднання до комп’ютерної мережі і які містять декілька простих складових із спільним інформаційним фондом;

- групові, які орієнтовано на колективне використання інформації і найчастіше побудовано на основі локальної комп’ютерної мережі;

- корпоративні, які орієнтовано на великі компанії з підтримкою територіально віддалених комп’ютерних інформаційних вузлів і мереж. Як правило, вони мають ієрархічну клієнт-серверну структуру зі спеціалізацією серверів;

- глобальні, які охоплюють територію держави чи континенту (наприклад, Інтернет).

за сферою призначення (предметною галуззю, вказано лише деякі):

- економічна (функція управління на підприємстві); медична; географічна; адміністративна; виробнича; навчальна; екологічна; криміналістична; військова;

за місцем діяльності:

- наукові, призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, керування експериментом;

- автоматизованого проектування, призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розробників нової техніки чи технологій. Вони допомагають здійснювати:

Ø розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва;

Ø різноманітні інженерні розрахунки: визначення технічних параметрів виробів; видаткових норм — трудових, матеріальних, фінансових;

Ø створення графічної документації (креслень, схем, планувань);

Ø моделювання проектованих об’єктів;

Ø створення програм для верстатів з числовим програмним керуванням.

- організаційного керування, призначені для автоматизації функції адміністративного (управлінського) персоналу промислових підприємств і непромислових об’єктів (банків, бірж, страхових компаній, готелів тощо) та окремими офісами (філіями);

- керування технологічними процесами, призначені для автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика тощо).

10. Використання терміну «інформаційно-комунікаційні технології» базується на тому, що використовується в таких комунікаційних технологіях, як телебачення, комп’ютернімережі та мобільний зв’язок.

11. Етапи розвитку інформаційних технологій

1. Ручний (домеханічний) — від стародавніх часів до другої половини XV століття. Засоби опрацювання — пальці рук та ніг. Основна мета IT цього періоду — подання інформації у потрібній формі.

2. Механічний — з кірця XV століття до середини XIX століття. Поява механічних обчислювальних пристроїв. Основна мета IT — подання інформації у потрібній формі та її опрацювання найзручнішими засобами.

3. Електричний — 40—60-ті роки XX століття. Створення електромеханічних обчислювальних машин. Увагу зміщують з форми подання інформації на формування її вмісту.

4. Електронний — від початку 70-х років XX століття. Основним інструментом стає велика ЕОМ і створені на її базі автоматизовані системи керування та інформаційно-пошукові системи.

5. Комп'ютерний — від середини 80-х років XX століття. Основним інструментом стає персональний комп’ютер із широким спектром програмних продуктів різного призначення. Починають широко використовувати в різноманітних галузях глобальні й локальні комп’ютерні мережі.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити