Розв'язання вправ та завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА» О.М.Біляєв 10 клас - 2004 рік

ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З ФОНЕТИКИ, ЛЕКСИКОЛОГІЇ, ФРАЗЕОЛОГІЇ, СЛОВОТВОРУ, ГРАМАТИКИ, СТИЛІСТИКИ ТА ПРАВОПИСУ

 

§9. Частини мови

103.І. Епітети: весна рання, сніг пухнастий, білий килим.

Метафори: весілля весни.

Порівняння: звуки арфи — капіж, струмки; весна — жінка.

II. Змінні самостійні частини мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово.

Незмінні самостійні частини мови: прислівник.

Незмінні службові частини мови: прийменник, частка, сполучних.

104.І. Зелень — зелений, зеленіти, зеленка, зелено, зеленіючий; затаврував — тавро, таврований, таврувати; пророк— пророкувати, пророкуючий; днювати — денний, щоденно; зруйнований — руїна, руйнувати, руйнуючий; чорнота — чорний, чорніючий, почорнілий, чорніти; холодний — холод, похолоднішало, прохолодно; прогніваний— гнів, гнівний, гніватись

II. Цю подію Микола затаврував у пам’яті.

Зруйнований міст нагадав нам про страшні дні війни.

105. І. Закінчення, жнив, селянин, міг, трохи, розслабитися, перепочити, такою, порою, був, жовтень, місяць, початку, вечорницю, масових, весіль, традиційне, вкраїнське, весілля, вінець, молодої, всі, ці, обряди, розраховані, те, остаточно, своє, створити, сім'ю, вінець, об'єднувало, кілька, окремих, сюжетів, узаконити, шлюб, йому, передували, чотири, п’ять, дійств, оглядини, сватання, змовини, заручини, цього, запрошували, гостей, випікали, коровай, плели, ритуальні, були, молодята, зважили, рішення, міцну.

Роль самостійних частин мови в реченні:

Після закінчення жнив селянин міг трохи розслабитися і перепочити. Такою порою був жовтеньмісяць початку вечорниць і масових весіль.

Традиційне вкраїнське весілля об’єднувало кілька окремих сюжетів. Перед тим як узаконити шлюб, йому передували чотири, а то й п’ять дійств: оглядини, сватання, змовини, заручини.

ІІ. Закінчення; весілля; сватання; рішення.

Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного перед я, ю, є, і в усіх відмінках іменників с. р. II відміни (крім Р. в. множ.)

Розслабитися; розраховані.

У префіксі роз- завжди пишемо з (ніколи не змінюється перед глухими звуками).

Змовини; зважили.

Префікс з- пишемо перед буквами, які позначають всі звуки (голосні і дзвінкі), а також перед голосними.

Створили.

Префікс с- пишемо перед к, п, т, ф, х, які позначають глухі приголосні.

Перепочити.

Префікс пере- вносить у новоутворене слово значення:

а) відновлення дії з повторенням;

б) переміщення через предмет або простір.

Л

100. II. Небо — небесний (н- найпродуктивніший суфікс для творення відносних прикметників), небесне тіло;

шабля — шабельний, шаблеподібний; шабельний дзвін;

край — крайній, крайовий; крайній термін; (суфікс –ов- вживається для утворення прикметників, що вказують на відношення до простору);

дітей — дитинний, дитячий (-яч- утворює прикметники від іменних основ: назв, осіб, тварин); дитячий садок;

матір — материнський (-ськ- використовується в основному у творенні відіменникових прикметників, що означають присвійні ознаки); материнський погляд;

книга — книжний, книжковий (ов вживається для утворення прикметників, що вказують на відношення до предметів або явищ);книжковий світ;

слідах —- слідовий; слідова доріжка;

світі світовий; світове значення;

коні — кінний; кінний завод;

Дніпрі — дніпровий, дніпровський; над дніпровою сагою;

рід — рідкій, рідненький, ріднесенький (-еньк, -есеньк- утворюють прикметники, що мають емоційній відтінок пестливості, здрібнілості); синочок ріднесенький.

107. І. Сильного вітру, українського народу, політехнічного інституту, смачного меду, довгого коридору, приміського вокзалу, великого квадрата, героїчної Одеси, бджолиного рою, важливого документа, цікавого роману, весняного грому.

II. Політехнічний → полі + технічний — склад. основ;

приміський → при + міський — префіксальний.

ІІІ. Казка і нині виховує людей у дусі кращих ідеалів українського народу, навчає розумного, доброго, вічного.

Хвала і слава оборонцям героїчної Одеси!

108.І. Генії — люди, які володіють вищою творчою здібністю;

темпераментний — дуже жвавий, енергійний; той, хто має запальний темперамент;

таїна — щось невідоме, секрет.

Синоніми: сильний, могутній; героїчний, епічний; темпераментний, бурхливий; чарівний, прекрасний, неземний.

II. Золоті ключі — ключі із золота; запорізьке козацтво — козацтво із Запоріжжя; людські душі — душі людей; степи українські — степи України; місячного сяйва — сяйва місяця.

109.І. Розважальник — призначений для розважання.

Розважливий — здатний всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь.

Учні готували розважальну програму для святкового вечора.

У хлопця розважливий характер.

Сумний — який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний.

Сумнівний — який викликає сумнів щодо своєї істинности, вірогідності.

У цьому оповіданні багато епізодів, які викликають сумний настрій.

Дії цієї людини були надто сумнівні.

Пам’ятний — який добре зберігся в пам’яті.

Пам’ятливий — який має добру пам’ять, здатний легко запам'ятовувати.

Цей день був для мене пам’ятний.

Він ніколи не забував прикрощів, бо був дуже пам’ятливий.

Жалібний — який виражає тугу, печаль (журливий).

Жалюгідний — який викликає жаль.

Надворі жалібно скиглить собака.

У нього був жалюгідний вигляд.

Веселий — сповнений веселощів, радісного, безтурботного настрою.

Веселковий — той, який пов’язаний з веселкою (райдугою).

Люблю людей веселої вдачі. Веселково заграло небо після дощу.

Грудний — прикм. до груди; низький, повнозвучний, глибокий.

Грудневий — прикм. до грудень.

У неї був грудний голос.

Грудневого дня пішли ми до лісу.

Волосяний — прикм. до волос.

Волоський — прикм. до волохи.

У нього густий волосяний покрив.

Волоські горіхи дуже смачні й корисні для здоров’я.

110.І. Вимальовується — малюнок; цвіте — цвітіння; безмежної — безмежжя; подарувало — подарунок.

Подовжуються приголосні н, ж в іменниках середнього роду на -я.

II. Вдивляючись, вслухаючись, ховаючись, перетинаючи — дієприслівники, які утворені за допомогою суфікса -ючи, префіксів о-, пере-; зрубані, прибрані, розчищеніt змиті — дієприкметники, утворені за допомогою суфіксів -н- і -т-, префіксів при-, роз, з-.

112. II. Землях — земля, земляний, підземний, заземлений, заземлити;

видань — видання, видавництво;

творять —творити, створювати, створений, перетворити, твори;

відродження — відроджений, народжений, відродити, перероджений, рід, родина.

113. Чотирьохсот двадцяти тисяч — чотириста двадцятитисячний; вісімдесят — вісімдесятий; сто — сотий; сто двадцять — сто двадцятий; двісті — двохсотий; чотирнадцять — чотирнадцятий; двадцяти семи —двадцять сьомий; двадцяти п’яти — двадцять п’ятий; двадцяти— двадцятий; восьми — восьмий; двадцяти чотирьох — двадцять четвертий.

115. II. Пробігаючи (дієприслівник) вулицею — додаткова дія.

Пробігаючі (дієприкметник) машини — ознака за дією.

III. Особові Вказівні Означальні Неозначені Відносні Заперечні

ми ці всіх хтось хто чого

них такі ніхто

їх тими

нами цього

нам нас

116.1. Видатна українська поетеса Леся Українка народилася в місті Новограді-Волинському.

2. Після уроків Надійна піде до своєї знайомої, яка буде шити їй спортивний костюм.

3. Зустрівши Галю, сусідка розповіла їй про випадок на річці.

4. До груші, яка виїжджала наступним рейсом, підійшла керівниця.

117. Тарас знітився. Він опустив голову і сховався за якихось молодиків. Уже не існували для нього ні ді палаци, ні тераси, ні могутній Самсон, ні вся алея фонтанів. Тут був хазяїн, майстер Ширяєв, у повній владі якого був Тарас.

Він тихо вийшов із парку і побіг назад. Скільки народу гуляло й веселилось і вночі милувалося мудрованою ілюмінацією! А для нього хіба могло бути свято? Він дістався свого горища і, простягшися па сіннику, гаснув важким сном.

118. II. Прислівники в цьому тексті служать для створення образів, виконують естетичну функцію.

Весело (ненаголошений е перев. наголосом — веслощі); тонко, тихо (прислівники прикметникового походження мають здебільшого па кінці ); незвично (часткане пишеться разом, бо в сполученні з прислівником вона утворює одне поняття); мрійно, одноманітно (прислівники прикметникового походження мають здебільшого па кінці ).

119. І. Зверху (присл. пишемо разом) все було видно. З верху (імен., з прийм. пишемо окремо) гори відкривався чудовий краєвид.

Зранку (прислівник) йшов дощ, але удень (присл.) засвітило сонечко. У (прийм. із займ.) день народження настрій був чудовий.

Назустріч (присл.) йшов красивий хлопець. Ми поспішали на зустріч (прийм. з імен.) з ветераном.

Було якось по-осінньому (присл. такого типу пишемо через дефіс) холодно. Ми йшли по осінньому (прийм. з прикл.) лісу.

Він завжди все робить по-своєму (присл.). Хлопець із задоволенням гуляв по своєму (прийм. з прикл.) рідному місту.

Вірш треба вивчити напам’ять, На добру пам’ять ми подарували школі картину.

1. Твірна основа — зустріч, іменникова.

2. Словотворчий засіб — префікс на-.

3. Спосіб творення — морфологічний, префіксальний.

4. Назустріч ← зустріч.

120. По-справжньому поважати (через дефіс пишуться прислівники, утворені від прикметника або займенника із закінченням -ому та прийменника по), працювати щоденно (подвоєння букв внаслідок збігу відбувається на межі кореня і суфікса), учитися відмінно, виходити вночі (разом пишуться прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником), мимовільно скрикнути (чергування о — і), їхати втрьох (разом пишуться прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником), зупинитися віддалік (подвоєння букв внаслідок збігу відбувається на межі префікса і кореня), щорічно приїжджати (чергування в групі приголосних к — ч).

122. II. Олександр Довженко і Данило Демуцький зустрілися на Одеській кінофабриці тисяча дев’ятсот двадцять шостого року. Самобутній режисер і самобутній оператор. І виникла спілка талановитих художників. Обидва народилися в українському селі і змалечку увібрали любов до природи, до народу, його мистецтва. Разом почали роботу із стрічки «Арсенал». Потім з’явилися «Земля», «Іван». Митці розуміли один одного з півслова. Музику Довженкового слова Демуцький втілював у музику зображальну. Досі хвилює і вражає глядачів «сріблясте сяйво місяця, що освітлювало дорогу», «золотава курява між тинами» у фільмі «Земля», а він же... чорно-білий! Виразні і завершені композиції, образні символічні кадри, лаконізм, неодмінні пейзажні зйомки, зображення, що викликають почуття звуку, — ось риси, притаманні операторській манері Данила Порфировича Демуцького.

Обом художникам світове визнання принесла «Земля», що відкрила людям поетичний кінематограф. Тисяча дев’ятсот п’ятдесят восьмого року у Брюсселі, після опитування критиків, фільм був названий у числі дванадцяти кращих фільмів усіх часів і народів.

123. І. Службові частини мови:

в, на, про, в, у — прийменники;

які, що, проте, як, теж, коли, мною — сполучники;

ще, не — частки.

II. У числівниках п'ятдесят, вісімдесят відмінюється остання частина. У числівниках п'ятдесят, вісімдесят основа тверда.

У складних кількісних числівниках відмінюються усі складові частини.

III. Подвоєні букви: ассирійців, столітті;

Подвоєння букв внаслідок збігу відбувається на межі кореня і суфікса:

Букви е, є, а, і у закінчених дієслів: виявила, запозичили, затвердив.

Подвоєні приголосні зберігаються в усіх похідних словах від географічних назв: Ассирія— ассирієць.

В особових закінченнях І дієвідміни маємо голосний е (є): має, поділяє.

В особових закінченнях II дієвідміни маємо голосний –и та -і(-ї): виявили, запозичили.

125.І. Прийменники Сполучники Частки Вигуки

біля, із-за зате, проте, тільки, хіба, ох, о,

з-під, внаслідок, також, тому що, лише, невже, айда,

впродовж» у зв’язку теж, що за, що. нехай ех

III. Протягом тижня ми ходили па концерти.

Лише один учень з нашого класу впорався з цим завданням

Н. степ комбайн Д. степу комбайну О. степом комбайном

Р. степу комбайна 3. степу комбайн М. на степу на комбайні

128. Молодший — ч. р. Н. в.; захисний — ч. р., Н. в.; великий — ч. р., Н. в.; київський — ч. p., Н. в.; українського — ч. p., Р. в., мирне — с. р., Н. в.; знаменитою — ж. р., О. в.; Чернігівський — ч. р., 3. в.; нерівними — О. в.; Вітчизняної — ж. р., Р. в.; солідний — ч. р., 3. в.; українська — ж. р., Н. в.; старовинні — Н. в.; сучасні — Н. в.; великокняжої — ж. р., Р. в.; визвольної — ж. р., Р. в.; нова — ж. р., Н. в.; нові — Н. в.; буйна — ж. р., Н. в.;

129.І. Його — особовий, Р. в.; він — особовий, Н. в.;

воно — особовий, Н. в.; той — вказівний, Н. в.;

своє — присвійний, 3. в.

II. Ясно-блакитних —складний прикметних, утворений з двох основ, які означають відтінки кольорів, пишеться через дефіс.

Де-не-де — складний прислівник, утворений повторенням слова зі службовим словом між ними, пишеться через дефіс.

130. II. Край села (II в., Н. в.), краю села;

дзвінкого джерела (IIв., Р. в.), дзвінкому джерелу;

хата удовина (І в., Н. в.), хати удовиної, хаті удовиній;

зелені береги (II в., 3. в.), зелених берегів, зеленим берегам;

своє гніздечко (II в., 3. в.), свого гніздечка, своєму гніздечку;

горді крила (II в., Н. в.), гордих крил, гордим крилам;

крила журавля(II в., Н. в.); крил журавля, крилам журавля;

чорний ворон (II в., Н. в.), чорного ворона, чорному ворону.

131.І. НАЦІОНАЛЬНА СКАРБНИЦЯ

Тисяча дев’ятсот шістдесят дев’ятого року на території Києво-Печерської лаври відкрився Музей історичних коштовностей України. Вперше за багато років він нарешті явив світові унікальні витвори наших предків ще з четвертого століття до нашої ери, показав, які талановиті люди віддавна жили на українській землі. Звичайно, перлиною музейної експозиції є колекція скіфського золота. Більшу частину її знайдено в кургані Товста могила на Дніпропетровщині — пектораль, корону, гривну, браслети, чаші, вироби з електри.

А порівняно недавно археологічна експедиція Донецького університету відшукала при розкопках Передерієвої могили рідкісний скіфський шолом — головний убір воїна четвертого століття до нашої ери. Його вага — шістсот грамів чистого золота. Правда, під час земляних робіт знахідка була дещо пошкоджена ножем скрепера.

Після реставрації першими побачили шолом... на Заході. Музей не має коштів і змушений заробляти виставками коштовностей у країнах Європи. І все ж є віра, що незалежна Україна знайде спосіб примножити і зберегти для прийдешніх поколінь національні святині.

III. Пектораль — дорогоцінна металева нагрудна прикраса, що її носили як ознаку влади фараони, єврейські первосвященики, римські сановники; хрест з благородного металу з реліквіями, що його носять на грудях кардинали, єпископи тощо.

Електр — у давніх греків сплав золота із сріблом.

Скрепер—будівельна землерийно-транспортна машина з підйомно-поворотним ковшем з ножами, що зрізають шари ґрунту.

132. І. Падає (І дієвідю), пахнуть (І дієвід.), виріс (І дієвід.), мріяв (І дієвід.), вдивлявся (І дієвід.), віддам (І дієвід.).

У 3-й особі множини дієслова І дієвідміни мають особові закінчення уть (-ють).

II. МИНАЄ ЛІТО

(твіp-роздум)

...А сонях, влюблений у сонце,

Лиш посміхався крадькома.

І ощасливлена бджола

Солодкий сміх його пила.

Платон Воронько

Сонечко світить, але не пече. Ожила природа, задихала тихо, спокійно.

Оком окинула все навкруги. Десь там поле соняхів. Підняли свої голівки, в яких відображається частина сонця. Які вони ніжні, ласкаві, огорнуті любов’ю. Поле манить до себе, шепоче. Починає радіти душа. Але ж ця краса скоро зникне, і поле стане темним, непривітним. І буде в цей час красуватися своєю вродою лісок, що поруч.

Прийде бабине літо. Павутиння снуватиме в повітрі. Сонечко привітне, лагідне. Настане пора весіль.

Природа прекрасна в будь-яку пору. Тільки навчись любити, і тоді вона тебе зачарує, заспокоїть, стане твоїм другом. А чи зможеш образити ти друга?!

ІІІ. За допомогою дієслів ми відтворюємо ті процеси, які відбуваються у природі.

Падає (недок. в., теп., ч.), пахнуть (недок. в., теп. ч.), виріс (док. в., мин. ч.), мріяв (недок. в., мин. ч.), вдивлявся (недок. в., мин. ч.), віддам (док. в., майб. ч.).

133. Дієприслівникові звороти: відживаючи своє; вживаючи ці слова; роблячи її яскравою, барвистою, цікавою.

134. Мало — прислівник, незмінювана частика мови, (скільки?) за значенням — кількісно-означальний (мірні ступеня), обставина.

Раптом — присл., везм. частина мови, (як?), способу дії, обставина.

135. Настала пора мінливого сонця і мінливої води, коли, прокидаючись, блакитнаво задихала земля, коли над нею у лісах і яругах святими німбами засвітився ліщиновий пилок, а в небі обізвалися журавлині сурми. В таку пору фарбами золотого Відродження малюються підволохачені ранки і фіолети надвечір’я, а вечори озиваються пташиними криками, дівочими голосами і бентежно-задушнім чаром кохання...

(М. Стельмах «Дума про тебе»)

Над — прийм., непохідн., прост.. з О. в.; у — прийм., непох., прост., з М. в.; в — прийм., непох., прост., з М. в.; в —прийм., непох.,прост., з М.в.

З боку молодого на весіллі небулого нікого.

Збоку юрмилися діти.

Зсередини кавун виявився солодким і смачним.

В середині скриньки лежав подарунок.

«А що ж всередині» — запитала Зіва.

137.1. Сполучники: де, та, що, бо, і, ї, як, чи, о.

Де — спол.; з'єднує частини речення; підрядн.; простий.

Та — спол.; з’єднує окремі речення за змістом; сур.; єдн.; простий.

Що — спол.; з’єднує прості речення у складнопідр. реченні; підр.; з’ясув.; простий.

Бо — спол.; з’єдн. частини речення; підр.; причин.; простий.

І — спол,; з’єдн. однорід. чл. речення; сур.; єднальний; простий.

І — спол.; з’єдн. частини речення; сур.; однорід.; простий.

Як — спол.; з’єдн. частини речення; підр.; порівн.; простий.

Чи — спол.; з’єдн. однорід. члени речення; сур.; розділ.; простий.

А — спол.; з’єдн. частини речення; сур.; протист., простий.

Та — спол.; з’єдн. однорід. члени реч.; сур.; єднальний; простий.

II. ЛЕГЕНДА ПРО ЗАСНУВАННЯ КИЄВА

Поляки жили окремо й володіли своїми родами. І до того вони жили родами, кожен на своїх місцях.

І були три брати: одному ім’я Кий, другому — Щек, а третьому — Хорив, а сестра в них була Либідь,

Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів нагорі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив — на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею.

І збудували вони місто, в ім’я старшого брата свого нарекли його Київ.

Був круг міста ліс і бір великий, і ловився там всякий звір, і були люди мудрі й тямущі, а називалися вони полянами, від них поляни і донині в Києві...

Сполучники: й (непох.), і (непох.), а (непох.), де (пох.).

138. 1. Нагадує це незвичайне місце оповідання Б. Грінченка «Олеся», героїня якого заманила ординців у непрохідні болота і цілою власного життя, не поступившись перед ворогом, врятувала село (3 народного календаря). — вказівна частка це.

2. Ви берете двох, Аніто? — Еге! Ви теж? (М. Гор). — ствердж. частка еге.

3. Ні в кого з українців не було такої сім’ї, як у тебе (П. Куліш). — заперечні частки.

4. Замурують шиби вікнам — і не видно, — хоч кричи (В. Юхимович). — обмеж.-вид. частка хоч.

139. 1. Ах, обруч! Куди, куди, він так жене

Постежиш через поле весняне? (Здивування.)

2. Ах! Ти вже приїхав, — радісно скрикнув Івась. (Радість.)

3. Ах, якби ти швидше підростав! (Бажання.)

4. Ах, лишенько, як страшно. (Переляк.)

5. Ах! Невже це можливо? (Здивування.)

140. 1. Гей, ось-то я! Попова свиня. (З нар. тв.)

2. О, скільки на світі с матерів, і кожна мати свята! (В. Симоненко.)

3. Ой, не я хліб їм, а він мене їсть. (З нар. тв.)

4. Гоп! Як Гриць з бузини. (З нар. тв.)

5. — Агов, сусідко, ваші кури щодня в моєму саду!

6. — Йой, я так і думала, бо ніколи не повертаються. (З кн. «Українські народні усмішки».)




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити