Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Розв'язання вправ та завдань УКРАЇНСЬКА МОВА до підручника О.П. Глазової, Ю. Б. Кузнєцова - Академічний рівень - 2010 рік

100. Страсний тиждень, водохресні морози, усний епос, доблесний воїн, улесливий ворог, почесне звання, швидкісне шосе, обласний архів, виїзна нарада, кількісний склад, вартісний захід, особистісний підхід, капосна лисиця, аванпостний загін, баластний запас, контекстні синоніми, контрастні кольори, шістнадцятий рік, сміливий правозахисник, кістлява фотомодель, пестливий погляд.

Прикметники, утворені від іншомовних слів: аванпостний, баластний, контекстні.

101. Подякувати бандуристці, аплодувати піаністці, порадіти звістці, переказати аспірантці, допомогти туристці.

102. Праця корисніша за будь-які ліки. Корисливість збагачує заздрістю. Чесна праця щастя приносить. На грубе слово не зважай, на улесливе — не здавайся. Не пнувся би бути найвищим, а вчився би бути корисним. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Нате й мою сироватку, щоб моя була масниця. Запасливий вартий багатого. Без сокири по дрова піти — один хворостняк принести. З кістлявої рибки несмачна юшка. Коли вуха відморозив, шапку надівати вже пізно.

104. Народитися під щасливою зіркою — бути везучим, успішним, щасливим.

Місце під сонцем — певне становище у житті, суспільстві тощо.

Ходяча чеснота — людина, основною рисою якої є чесність, порядність.

Ужалити в серце — боляче вразити; спричинити душевний біль.

Триматися на чесному слові — ледве триматися, існувати тощо; бути неміцним, хистким.

Слати язик під ноги — підлещуватися до кого-небудь.

Сім п’ятниць на тижні — хто-небудь дуже часто і легко міняє свої рішення, наміри, настрій тощо.

Орфограма спрощення в групах приголосних підкреслена лінією.

105. 1. Ми навчилися навіть в роковану мить чесно долі дивитись у вічі. Нам неправда ненависна, як антисвіт, та півправда — ненависна вдвічі (Б. Олійник). 2. Наше племя завзяте і вперте: ми таки просочились на волю між кістлявими пальцями смерті (І. Качуровський). 3. Не бійся стежку вибирать бідову, що встеле терням шлях твій до чеснот, та бійся рідний зрадити народ, батьків, кохану, друга й рідну мову! (Д. Пилипчук). 4. Ту ж викликають огиду улесливі, що й обережні, бо їх амплітуди зради збігаються до мікрона (це те, що свідомо сприймаєш і розумієш належно) (О. Слоньовська). 5. Замість живого, корисного діла глузлива доля підсунула переписування в канцелярії паперів (М. Коцюбинський). 6. Пробивається дух український крізь пісню — наш єдиний рятунок в добу лиховісну (О. Довгий). 7. От я порушив ваш канон з віків; зробив сонет з шістнадцяти рядків... (І. Багряний). 8. Це ж треба: ти одягнувся, як на президентський прийом!? (О. Слоньовська).

[уле́ˡсли ев´і], [ш’існа́ˡд´ц´ат´], [преизиеде́ˡн´с´киї].

106. 1. Я убиваю рабство у собі, щоб воїном лишитись із боротьбі [бороуд´б’’і́ˡ] (О. Довгий). 2. Мені до смерті отчий [о́ˡч:иї] край здаватиметься раєм (Д. Луценко). 3. Як почуваєшся [почува́ˡjеˡс´:а] добре, коли ти у себе вдома! (О. Довгопят). 4. Я вірив, що колядка порятує усіх стражденних у моїм селі. Я вірив, що Господь на небі чує мої різдвяні просьби [про́ˡз´би] і жалі (Д. Павличко). 5. Чорногуз з гідністю задибав по вогкій [во́ˡ к’ії] прибережній смужці (М. Стельмах).

107. Відчути полегкість, солдатська доблесть, чукотський мороз, нелегка молотьба, відцідити молоко, побачити в криничці, сказати мурашці, підкреслити в табличці, заграти на гармошці, насипати синичці, допомогти Попелюшці, відчищений посуд.

108. 1. Неспалимий дух природи в кожній гілочці живе (П. Перебийніс). 2. Лелека у сорочці з полотна — немов косар (Є. Гуцало). З. І в сутичці вічній святого з ганебним світлішає розум зацькований мій (Л. Костенко). 4. Живе поезія у мові, у гніві, усмішці, любові (М. Рильський).5. Хто витре Дюймовочці сльози хустинкою голубою? (Г. Скірська).6. Його і в ложці не спіймаєш. 7. У кожній діжці щось своє налито. 8. Жвавий, як рибка в річці.9.Нашій кішечці миші хвоста від'їли (Народна творчість).

109. 1. І снується [cнyjе́ˡц´:а] мови щедра нить (А. Малишко). 2. Червона калино, чого в лузі гнешся [гне́ˡ с´:а]? (І. Франко). 3. Бджола — відома трудівниця, ніяк їй дома не садиться [са́ˡдиец´:а] (А. Лашківський). 3. Стара лисиця від собакзахиститься [захиести́ˡц´: а). 4. Як топишся [то́ˡпиес´:а], то й за голку схопишся (схо́ˡпиес´: а) (Народна творчість).

110. 1. Будь прокляті ті, хто відняв у мене вітчизну! Але у вітчизни ніхто не одніме мене (Л. Костенко). Спасибі, предки, за духовний спадок! (Л. Костенко). Не гребуй, а повчись у них, нащадку (Д. Луценко). Пропливають зорі України над моїм відчиненим вікном (В. Сосюра). Вітер шибками грає і дзвонить, не влетить у кімнату ніяк (В. Сосюра). Та боротьба ще буде йти віками з потворами трупними й павуками, допоки з павутиння зла й брехні не вийде людство на шляхи сяйні! (Д. Павличко). По кладці молодиця перейшла, похитуючи відрами дзвінкими (М. Рильський). В хаті тихо, як у пустці. А тим часом у трьох вікнах майнула жіноча голова в червоній хустці (І. Нечуй-Левицький). Звичайно, при загадці, чому рано так померкли навіть айстри в нас на грядці (Л. Тендюк). На блюдця літаючі в соняхів схожі обличчя (Є. Гуцало). І сосонка під небом видніє, як в зеленій краватці маля (А. Малишко).

117. 1. Живе од кореня (корінь) калина так само, як народ од слова (слів) «рід». 2. Нема старому вороття ані у Києві (Київ), ні в Львові (Львів). 3. Ні, туман до ніг (нога) не простилався (простелити), лиховісний вітер не корився. 4. Висить густа луна, як у порожнім глеці (глек). І вже нема куди вертатися лелеці (лелека). 5. Народжується все і помира (вмерти)... І все ж безсмертні і життя, й природа.

118. Київ — Києва (і//е), Львів—Львова (і//о), Чернігів — Чернігова (і//о), Харків — Харкова (і//о), Миколаїв — Миколаєва (і//є), Тернопіль — Тернополя (і//о), Ржищів — Ржищева (і//е), Обухів — Обухова (і//о), Бориспіль — Борисполя (і//о), Ірпінь — Ірпеню (і//е), Бердичів — Бердичева (і//е), Здолбунів — Зідолбунова (і//о).

119. Завмерти — завмирати (е//и), дерти — здирати (е//и), спертися — спиратися (е//и), перу — обпирати (е//и). Чергування е//и у коренях дієслів.

Завмирати (завмерти) серцем — дуже хвилюватися (з переляку, від захоплення, тривоги тощо).

Вмирати (вмерти) зо сміху — дуже сміятися.

Вносити (внести) у вуха — інформувати кого-небудь про щось; доносити.

Туман застелив (застилає) очі — хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, сприймати зором (від хвилювання, сильного болю» потьмарення свідомості тощо).

120. 1. Мудрець мусить і з гною вибирати золото (Г. Сковорода). 2. Рідна пісня за серце бере (В. Сосюра). 3. Час, терпіння й сумління прибирають з дороги каміння. 4. Як зберуться тучки в кучку — буде громовиця (Народна творчість). 5. Народжується все і помира... І все ж безсмертні і життя, й природа (Д. Луценко). 6. Страшніше смерті, як нема де вмерти (Б. Олійник). 7. Чи тільки в казці лебідь умирає не з криком навісним, а з любим співом? (Леся Українка).

Лебедина пісня — останній твір, вияв таланту або здібностей, діяльності тощо кого-небудь.

121. 1. Надія в Бозі (Бог), коли хліб на возі. 2. Скосив сіно в лузі (луг) — буде віл у плузі (плуг). 3. У корови молоко на язиці (язик). 4. На рівній дорозі(дорога) і кінь розумний. 5. Де ріки(річка) текли, там і будуть. 6. На печі лежати — горошини(горох) не мати.7.Аби мед, а мухи (мушка) налізуть.8.Лізе як оса в очі (око). 9. Були б пиріжки (пиріг), будуть і дружки (друг).10.Боржник (борг) весело бере, та сумно віддає. 11. У кожної пташки (птах) свої замашки (замах). 12. Буде втіха (втішати) як з дірявого міха (мішок). 13. Холодний як крига (крижина). 14. Катюзі (катюга) завжди буде по заслузі (заслуга).

1.2. г//з. 3. к//ц. 4. г//з. 5. к//ч. 6,7.х//ш. 8. к//ч. 9, 10. г//ж. 11, 12. х//ш. 13. г//ж. 14. г//з.

122. 1. Будьмо, друже (г//ж), чесними (комами відокремлюється звертання). 2. Жду тебе, парубче (к//ч), у батьківській хаті, у твоєму, ріднім краю (перші дві коми відокремлюють звертання, третя кома стоїть при уточненні). 3. Ой, не шуми, луже (г//ж), зелений байраче (к//ч)! (комами відокремлюється звертання). 4. Дивися, княже (з//ж)! (комою відокремлюється звертання). Бачиш ти, як близько за пагорбом блищить монгольський спис? (кома стоїть між частинами складнопідрядного речення). 5. Смійся, лютий враже (г//ж), та не дуже... (комами відокремлюється звертання) 6. Не ходи, козаче (к//ч), понад берегами, не суши серденька чорними бровами (першими двома комами відокремлюється звертання, третя стоїть між однорідними присудками, з’єднаними безсполучниковим зв’язком). 7. Ох, коли б скоріше, хлопче (ц//ч), мрії ті твої справдились (комами відокремлюється звертання). 8. Підведись, юначе (к//ч), серце дай гаряче (комами відокремлюється звертання). 9. А ти ж куди мандруєш, ласкавий чоловіче (к//ч)? (комою відокремлюється звертання) 10. Мисливче (ц//ч) юний, вже пора на лови, (комою відокремлюється звертання). 11. Жорстокий стрілече (ц//ч)! Будь проклятий твій недобрий зір, що цілить і вбиває! (кома стоїть між частинами складнопідрядного речення). 12. Я знаю, ти створений так і не можеш інакше, проте бережись мого пострілу, чуєш, хижаче (к//ч)! (перша кома стоїть між частинами складного безсполучникового речення, друга — між частинами складнопідрядного речення, третя — між однорідними присудками, з’єднаними безсполучниковим зв’язком, четверта відокремлює звертання).

123. 1. Вечір. Дощ осінній. Ми йдемо по Львову, тчемо (к//ч) по дорозі (г//з) килимок-розмову (Д. Павличко). 2. Я не витаю поміж хмар, тому я в ліриці (к//ц) — сухар (А.Бортняк).3.Люблю загрозі, небезпеці (к/ /ц) у вічі глянути (М.Доленго). 4. На фініші чи злітній смузі (г//з) хай будуть завжди справжні друзі (Л.Процик). 5. У потайній кишені піджака червінці зледеніли, мов у льосі (х//с) (Б. Олійник). 6. Сріблястий подорожник із долоньок дає комасі (х//с) чистої води (С.Короненко).

Осінній Іоус’і́ˡ н´:ії] — 3 склади: 1-й — відкр., ненаголош.; 2-й — відкр., наголош.; 3-й — закр., ненаголош.

о — [о] — голосн., ненаголош,;

с — [с] — пригод., глух., м’як.;

і — [ і] — голосн., наголош.;

н — [н':) — пригол., дзвінк., м’як., подовж.;

і — [і] — голосн., ненаголош.;

й — [ї] — нескладовий.

7 б, 6 зв.

Львову [л'во́ˡ ву] — 2 склади; 1-Й — відкр., наголош.; 2-й — відкр,. ненаголош.

ль — [л] — пригол., дзвінк., м’як.;

в — [и] — пригол., дзвінк. тв.;

о — [о] — голосн., наголош.;

в — [в] — пригол., дзвінк., тв.;

у — [у] — голосн., ненаголош.

6 б., 5 зв.

124. 1. Колише (колихати) рідна пісня нашу долю (П. Перебийніс). 2. Як все біжить, як міниться, тече (текти)! (Б, Олександрів), З, Ллється море, плеще (плескатися) в берег, б’ється в сірі скелі (Олександр Олесь). 4, 3 туманів осінь тче (ткати) рясну кулісу (В. Сторожук). 5. Важкими росами трава намокла плаче (плакати) (І. Качуровський).6. А вітер не співає вже, а свище (свистати) (М. Гриценко). 7. Поруч у росах купається птах, поруч у росах полощешся (полоскати) сарна (М. Петренко).В. Всіх вас зараз пригощу (пригостити). Вам, медведику, борщу? (Олександр Олесь).

125. 1. Я погладжу (д//дж) траву, наче теплого доброго звіра, задивлюся в ріку, зачаруюсь різьбою листка... (О. Слоньовська). 2. На розбуджену (д//дж) землю впадуть первоцвіти, вмиє сонце усміхнене Божа роса (О. Кононенко). З. Ходжу (д//дж) я, броджу (д//дж) по вишневому саду. Ніхто не приходить мечі па пораду (В. Осадчий). 4. Вигрібаю із себе попіл вагань, очищаю (ст//щ) від сумнівів душу (О. Довгоп’ят). 5. Із піщин (сч — шч) зростають гори, із краплин — могутнє море, а з дерев — зелений сад (H. Забіла).

У 1-4 реченнях у виділених словах відбувається чергування, у 5 реченні у виділеному слові відбувається асиміляція.

Погладжу [погла́ˡджу] — 3 склади; 1-й — відкр., ненаголош.; 2-й — відкр., наголош.; 3-й —- відкр.,ненаголош.

п — [п] — пригол., глух., тв.;

о — [о] — голосн., ненаголош.;

г — [г] — пригол., дзвінк., тв.;

л — [л] — пригол., дзвінк., тв.;

а — [а] — голосн., наголош.;

д — [дж] — пригол., шипл., тв.;

ж/

у — Іу] — голосн., ненаголош.

8 б., 8 зв.

Розбуджену [роузбўджеину] — 4 склади: 1-й — закр., ненаголош.; 2-й — відкр., наголош.; 3-й — відкр., ненаголош., 4-й — відкр., ненаголош.

р — [р] — пригол., дзвінк., тв.;

о — [оу] — голосн., ненаголош.;

з — [з] — пригол., дзвінк., тв.;

б — [б] — пригол., дзвінк., тв.;

у — [у] — голосн., наголош.;

д — [дж] — пригол., шипл., тв.;

е — [е] — голосн., ненаголош.;

н — [н] — пригол., дзвінк., тв.;

у — [у] — голосн., ненаголош.

10 б., 9 зв.

Ходжу [хоуджу́ˡ] — 2 склади: 1-й — відкр., ненаголош.; 2-й — відкр., наголош.

х — [х] — пригол., глух., тв.;

о — [оу] — голосн., ненаголош.;

д — [дж] — пригол., шипл., тв.;

ж/

у — [у] — голосн., наголош.

5 б., 4 зв.

Броджу [броуджу́ˡ] — 2 склади; 1-й — відкр., ненаголош.; 2-й — відкр., наголош .

б — [б] — пригол., дзвінк., тв.;

[р] — [р] — пригол., дзвінк., тв.;

о — [оу] — голосн., ненаголош.;

д — [дж] — пригод., шипл., тв.;

ж/

у — [у] — голосн., наголош.

6 б., 5 зв.

Очищаю [очиешча́ˡjу] — 4 склади: 1-й — відкр., ненаголош.; 2-й — відкр., ненаголош.; 3-й — відкр., наголош., 4-й — відкр., ненаголош.

о — [о] — голосн., ненаголош.;

ч —- (ч) — пригол., шипл., тв.;

и — [и] — голосн., ненаголош.;

ш — [ш] — пригол., шипл., тв.;

ч — [ч] — пригол., шипл., тв.;

а — [а] — голосн., наголош.;

ю —[j] — пригол., дзвінк., м’як.;

— [у] — голосн., ненаголош.

6 б., 8 зв.

Піщин [п’ішчи́ˡ н] — 2 склади: 1-й — відкр., ненаголош.; 2-й — закр., наголош.

п — [п’] — пригол., глух., тв.;

і — [і] — голосн., ненаголош.;

щ — [ш] — пригол., шипл., тв.;

[ч] — пригол., шипл., тв.;

и — [и] — голосн., наголош.;

н — [н] — пригол., дзвінк., тв.

5 б., 6 зв.

126. 1. Кайдани, шаленіючи, бряжчали [бр’ажча́ˡли] (к//ч), щоб заглушити пісню Кобзаря (перші дві коми відокремлюють одиничний дієприслівник, друга кома стоїть між частинами складнопідрядного речення). 2. В бою загинути не гріх, але кулі тільки дзижчали [дзиежча́ˡли] круг мене (кома стоїть між частинами складносурядного речення) 3. За плату ви закохані в ідею і зморшки морщите [мо́ˡршчиете] (шк → шч) на ситому чолі. 4. Ось галера блищить [блиешчи́ˡт´] (сч → шч) золота перед нами: рушаймо! 5. Соловейки аж лящали [л´ашчали́ˡ] (сч → шч) внизу над Россю.6. Тихо море щось воркує, ледве лащить [л а́ˡшчи ет] (сч→ шч) береги.

127.1 . Перейшовши довгим дощаним (дошка; суфіксальний) мостом через Дніпро, подорожні обернулись назад і поклали три земних поклони святому місту (П. Куліш). 2. По теплому дощі вгрузають босі ноги в м’яку, живу теплінь піщаної (пісок; суфіксальний) дороги (М. Рильський). 3. Тут валка старих, зморщених (зморшка; суфіксальний), як гриби, відьом водила журавля, пританцьовуючи сухими своїми ногами так, що дзвін од кісток розсипався довкруж (О. Сомів).

128. 1. Земля на теплій сонячній орбіті пливе у вічність (Н. Диб’як).2. Лиш правда є вічна, а то все трава (П. Тичина). 3. Ой ви, слова, страшна, двусічна зброє, спиніться, дайте спокій на хвилинку (Леся Українка). 4. Соняшник злотоголовий лице за сонцем поверта (В. Сосюра). 5. Зерно пшеничне диха, мов дитина, в важкій ріллі, під шубами снігів (А. Малишко). 6. І вишні по садках стояли з рудниками, чекали на сватів, які давно не йшли (Є. Гуцало). 7. Колише на пшеничнім узбережжі мене стежина пам’яті жива (П. Перебийніс). 8. Кожний ніжний рух сердечний в пісню срібну переллю (Олександр Олесь). 9. Довго того розказувати, як наша сердешна Оксана пробиралась через усі міста до свого села (Г. Квітка-Основ’яненко). 10. Кожен про свою біду, а мірошник — про воду (Народна творчість). 11. Не пали гніздо торішнє, в ньому ще тепло зосталось (К. Басистий).

131. З літерою і: гігант, зеніт, комплімент, комікс, ікебана, салямі, подіум, копірайт, віза, ефір, кліп, пінцет, еліпс, біфштекс, магніт, спікер,

З літерою и: титан, дизайнер, санскрит, колорит, корифей, авторитет, сентимент, апендикс, антитеза, серпантин, антрацит, симптом, експертиза, класика.

132. 1. Вітаю вас, мої братове, розсіяні, як пух тополі, по кам’яних безоднях вулиць Нью-Йорка, Кливлєнда, Детройта, Чикаго, Виндзора, Торонто (перші дві коми відокремлюють звертання, третя відокремлює порівняльний зворот, інші коми стоять між однорідними додатками, з’єднаними безсполучниковим зв’язком). 2. Спішить криклива галич на манівці Європи пізнати ностальгію і емігрантський рай. Міграція народів. Мандрують автостопом пророк, ділок, художник, філософ і шахрай, (коми стоять між однорідними підметами, з’єднаними безсполучниковим зв’язком). Летять гелікоптери на пошуки Сезаму, прошкують неофіти в небесній площині, (кома стоїть між частинами складного безсполучникового речення). У офіси та банки йдуть спонсори з дарами, бредуть волхви з дарами у джунглі кам'яні (кома стоїть між частинами складного безсполучникового речення). 3. Це слово долинало до Яблунівки з Вашингтона й Чикаго, з Токіо й Нагасакі, з Гонолулу й Сінгапура, з Делі й Карачі, (коми стоять між однорідними попарно з'єднаними сурядним сполучником додатками, пари поєднані неповторюваним безсполучниковим зв’язком). Лісабон і Копенгаген, Сідней і Кінгстоун, Ріо-де-Жанейро і Гавана, Лондон І Париж, Мадрид, Афіни, Рим, Софія, Прага, Варшава, Будапешт — усі в колисочках уст вгойдували це слово (коми стоять між однорідними попарно з'єднаними неповторюваним сурядним сполучником підметами, пари поєднані безсполучниковим зв'язком). 5.Вигнанець Дант і дисидент да Вінчі творили славу, цінності довічні (комою відокремлене уточнення). А хіба менше важать в цьому світі Оранта Київська, Софіївські графіті? (кома стоїть між однорідними підметами, з'єднаними безсполучниковим зв'язком).

133. 1. Моря бриліантів — це мова моя, це — мова моєї Вкраїни (В. Сосюра). 2. Докопатися хочу я: в чому щастя і воля? Песимізм — це емоція - оптимізм — це є воля! (В. Іващенко). 3. А доля — екзотична, мов колібрі — не в канонічних строфах і верлібрі, в нашім інфернальному житті (Д. Кремінь). І доки рідкий край Єгиптом буде? Коли загине новий Вавилон? (Леся Українка). І за дужки циферблату буття зачепився вже часу паром... І вже стало класичним для нас надбання —- європейський синдром (М. Дьомін). Відбувається неминуча і невідворотня макдональдизація світу (О. Сенчик).

134. Труба єрихонська — дуже гучний (про голос).

Ім'я їм легіон — кого-небудь надзвичайно велика кількість.

Плач Ієремії — плач про світ, який втратив духовні цінності.

Цар Іpoд— бездушна, жорстока людина.

Коні Апокаліпсису — провісники кінця світу.

Викинути ідола в Дніпро — рішуче розірвати з минулим.

Співати дифірамби — захвалювати кого-небудь або вихваляти щось.

Зазнати фіаско — зазнати поразки.

Хитати репутацію — негідними вчинками, діями тощо створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось.

Кадити фіміам — дуже вихваляти кого-небудь.

135. 1. Забирай гучні магнітофони і брехні телевізійну сіть, не чіпай лише малу ікону, щоб було з ким в хаті говорить (В. Бровченко). 2. Журавлиний ключ хрестоматійний на сторінці небокраю сірій малювався в глибині незмінній у тривожній суті слова «вирій» (П. Воронько). 3. У моєму інтелектуальному калейдоскопі не знаходилось нічого, що пасувало б до моменту, ані з Шекспіра, ані Тичини з Вінграновським (А. Мороз). З. У витворюванні власного іміджу рішуче відкиньте малоросійську понурість вічного невдахи та невдоволений і скептичний прижмур очей (О. Сенчик). 4. Фіксує фото все матеріальне. Поезія ж фіксує стан душі (В. Іващенко).

137. Слова іншомовного походження: мільярди, мільйони, кроманьйонці, Тянь-Шаню, Гімалаях, Кордильєрах, піранья.

138. Каньйон, бельєтаж, портьє, натюрморт, горельєф, блюз, досьє, конферансьє, сюїта, більярд, бурдюк, компаньйон, монпансьє, камуфляж, флюгер, Пхеньян, Люсьєн, Жульєн, науковець Ньютон, кардинал Рішельє, драматург Мольєр, композитор Йоганн Себастьян Бах, сонети Вільяма Шекспіра, романи Еміля Золя, художник Гюстав Доре, театр Кергоньє, кіноактори Анна Маньяні та Жерар Депардьє, письменник Джозеф Редьярд Кіплінг, художник Амадео Модільяні, співачка Монсерат Кабальє.

140.Слова з апострофом: Брисон, Ксав’є, б’єф, круп’є, Пєр, маряж, фючерсний, пєза, валеряна, карєр, кутюрє, Фурє, Олівє, Рівєра, інтерєр, курєр, бюїк, варєте.

Слова без апострофа: бюргер, дебют, пюпітр, пюре, купюра, Мюнхен, комюніке, фюрер, Ендрю, трюк, бязь, бюлетень, бюст, гравюра, крюшон, капіляр, карбюратор, фюзеляж, ревю, кювет.

141. 1. «Божественна комедія» Дайте Аліґ’єрі — перший твір, написаний живою народною мовою італійців (З підручника). 2. Драматичний образ Шевченка останніх років заслоняла кон’юнктурна маячня про його нібито політичну діяльність (Є. Сверстюк). 3. Письменниця леді Мері Монтегю стала ініціаторкою щеплення проти віспи у XVIII ст. (З календаря). 4. Де П’яндж норовисто тече, збирає памірські потічки, жаринками чорних очей мене чарували таджички (Д. Луценко). 5. Урюк по садах розкинув свої біляві намети (І. Калянник). 6. Слово «вольтер’янство» міцно увійшло до словників як синонім вільнодумства, не обмеженого впливом влади і забобонами натовпу (С. Грабовський).

142. Слова з м'яким знаком: компаньйон, Сьюзен, сеньйор, месьє, вольєра, еспаньйолка, гранульома, альянс, бруцельоз, квінтильйон, Мольєр, Етьєн, папільйотки, мантилья, ательє, лосьйон, грильяж, кабальєро, куртьє, кальян, барельєф, ескадрилья, гільйотина, бульдог.

Слова з апострофом: дистриб’ютор, кон’юктивіт, В’єтнам, Робесп’єр, інтерв’ю, квартир’єр, ад’ютант, Ам’єн, ар’єрсцена, прес-пап'є, об'єкт, кутюр’є, сек’юриті, Рив’єра, б’єф, вар’єте, тер'єр.

143. Одіссей, Ітаки, фарисею, одіссею, Сироко, Марокко.

144. 1. Синів Еллади не зряджай, Неоне, за руном золотим! (Б. Кравців). 2. Чого пливти по золоте руно, на чужині шукати дива й щастя, як наша панна виткала панно — для зору й для душі святе причастя? (В. Бровченко). 3. Ночі стояли над Голландією [гол:а́ˡнʹдʹіjеˡjу] темні, мов прославлені чорні тюльпани (П. Загребельний).4.Хмари на клавішах небес заграли інтермецо (О. Довгоп'ят). 5. Все стало синім, місячно синім — засвітилась сльоза Пікассо (І. Драч). 6. Сюрреалізм — авангардистська течія в мистецтві, що ставила за мету звільнити дійсність через підсвідоме (3 посіб.).

Золоте руно — те, що має найвищу якість, цінність, становить чиє-небудь багатство.

145. 1. Молюсь на твоє обличчя, мадонно Україно. Іду крізь твої сторіччя, мадонно Україно (А. Демиденко). 2.На куполах твоїх старих церков граційний ренесанс і пристрасне бароко (С. Гординський). 3. Ах, Шопене, як воно живеться серцю вашому в тій ніші храму? Ностальгій печальні інтермецо розбрелись космічними шляхами (Л. Баранова). 4. О, музика Верді! Сльози нещасної Віолетти й бризки Іонійського моря (П. Загребельний). 5. Ці голоси і підголоски, це піанісимо й прорив — неначе сам Господь творив, чого не чули люди досі (Л. Тендюк). 6. Лунав із вікна чужого якийсь відчайдушний шлягер, а виноград обплутував готичної віли дах (О. Слоньовська). 7. Мої спогади літні, мої неприборкані спогади! По завулках душі причаїлись вони іммігрантами (О. Грош). 8. І як не сушіть над кросвордом лоби, а я убачаю в кім символ доби (С. Зінчук).

Терміни мистецтвознавства: мадонна (вжите у перен. знач.), ренесанс (вжите у прям. знач.), бароко (вжите у прям. знач.), інтермецо (вжите у перен. знач.), музика (вжите у прям. знач.), піанісимо (вжите у прям. знач.), шлягер (вжите у прям. знач.).

146.1. Третя літера грецького алфавіту — гамма. 2. Послідовно зростаючий або спадаючий щодо висоти ряд звуків у межах октави — гама. 3. Міфічна істота південнослов’янського епосу, що вдачею й поведінкою нагадує русалку, — Вілла. 4. Розкішна дача за містом чи будинок-особняк, звичайно із садом навколо — віла.

147.1. «Сікстинська Мадонна» — одна з чотирнадцяти відомих мистецтвознавцям «Мадонн» Рафаеля Санті (З газети). 2. Ромео купують конвалії й вітають місцевих Джульєтт (М. Гурень). 3. Я рішуче ніколи нічого не мав проти гарненьких панн (В. Винниченко). 4. Переді мною — скверик із клумбою червоних канн (П. Дідович). 5. Методом фотосинтезу всі існуючі зелені рослини виробляють понад 150000 мільйонів тонн цукру за рік (З підручн.).

148. Слово — носій інформації та засіб духовного впливу. Знання мовних норм допомагає мовцеві не лише добирати доцільні до ситуації спілкування засоби мовного вираження, а й виявляти в мовленні свою індивідуальність. Іміджспеціаліста через знання державної мови передбачає обовязкове володіння культурою мови, яка охоплює певну систему норм. Уміння спілкуватися згідно із сучасними нормами літературної мови, коректно вести дискусію, ефективно переконувати, на думку спеціалістів з ділової комунікації, гарантують успіх у професійних стосунках майже у 85% випадків (За А. Корж).

149. Бурштин (іменн., ч. р., одн., Н. в., II в.) — природна органічна сполука, щільна і в'язка (скам'яніла) викопна смола хвойних дерев.

Нашу (займ., ж. р., Зн. в.) — присвійний займенник, який виражає приналежність чогось певній груді людей.

Мову (іменн., ж. р., одн., Зн. в., І в.) — 1. Здатність людини говорити„ висловлювати свої думки. 2. Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ І понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок; різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки.

Виражає (дієсл., З ос. одн., II д/в) — виявляє, показує що-небудь певними ознаками, діями і т. ін.; передає, висловлює.

Вільно (присл.) — без будь-яких перешкод.









загрузка...