Розв'язання вправ та завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА» О. В. Заболотного 11 клас - 2012 рік

§ 9. Пунктограми в реченні з прямою мовою та в діалозі. Способи цитування

119.1.   1. У грудях б’ються вдячності акорди, вуста шепочуть: «Дякую, Господь!» (Ю. Вавринюк). (А: «П!»)

2. «Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка. — Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами» (М. Коцюбинський). («П., — а. — П.»)

3. І просилася, і молилася: «Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять». (Нар. пісня). (А: «П».)

4. «Еге, — подумав Остап, — так ось воно що!» (М. Коцюбинський), («П., — а, — п!»)

5. «Ото воно там якраз і було, — гикаючи назад пужалом, сказав мій візник, — отам, де стовп» (П. Панч). («П, — а, — п».)

6. Стоять вельможні. Діло затяжне. Здається, так стоятимуть довіку. Лесько сміється: «Голод підіжме, чкурнуть, як від кукуріку» (Л. Костенко). (А: «П».)

7. «Сідай, Оксано», — сказав Федір Несторович і одвернувся до вікна (Г. Тютюнник) («П», — а.)

120.1. Дід Дем’ян говорить до неба і до землі, що лебеді принесли на крилах життя. 2. Леся прошепотіла, що зійшла холодна м’ята. 3. Дідусь йде з ним до воріт, дивиться на зорі і говорить, що день завтра буде як золото. 4. До мене підійшла молоді вродлива «сербіянка», сяйнула величезними чорними очима й попросила купити хустку для нареченої. 5. Одарка спитала у Федора Несторовича, чи не надіне він плащ, адже схоже буде дощ. 6. Ігор присів на ліжко, потиснув Славуті руки і запитав, чи не важко йому. 7. Еміль Золя, закінчуючи статтю «Що я ненавиджу», написав, що тепер ми знаємо, що він любить, до чого відчуває пристрасну любов ще з юних літ,

125.1.   Григорій Сковорода здивував його такими словами: «Скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця». 2. Шевченко змальовує всенародний визвольний рух, коли «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки». 3. У романі «Собор» Олесь Гончар порушив важливі проблеми сучасності, адже «нема країни кращої, ніж правда», — як сказав один із героїв твору. 4. З болем пише Тарас Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

ПОЯСНЕННЯ

Цитата — це дослівний уривок із якогось тексту, твору або дослівно наведені чиїсь слова, що використовуються як авторитетне підтвердження чи заперечення власних думок, суджень.  

Цитати у вигляді завершеного висловлення, що супроводжуються посиланням на автора зі словами говорити, казати, писати тощо, нічим не відрізняються за своїм оформленням від прямої мови, беруться в лапки, наділяються розділовими знаками, яких вимагає місце розташування прямої мови і слів автора: «Дорожить людина тим, — писав В. О. Сухомлинський. — у чому вона зала шила часточки свого життя, крихітку серця свого, крапельку крові».

Цитату можна скорочувати. На місці пропуску слів або словосполучень ставляться крапки: О. Гончар писав про Т. Г. Шевченка: «Для нас Шевченко — це самосвідомість української нації, слава, гідність і честь України. Шевченко для нас - це народність і гуманізм нашої літератури...».

Цитати може бути частиною речення і зливатися зі словами автора. Таку цитату треба писати з малої літери й брати в лапки: Як пише Д. Дорошенко, «не одне літературне підприємство, не один задум політичного характеру вели свій початок од розмов, які велися на цих «понеділках"»






Help with assignments by Writix

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити