Розв'язання вправ та завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА» С. Я. Єрмоленко 11 клас - 2011 рік

§ 1. Українська мова у світі. Українська діаспора

1. 1. Мова — не просто зібрання звуків, вона могутній громадський зв'язок, який створив народ.

Мова — втілення мрій і переживань народу, тому слово її, звернене до народної свідомості, пробуджує мислення.

Мова — висловлення думок народних, результат духовного життя багатьох поколінь.

Мова — витвір, який зростав під впливом безлічі психологічних, побутових та ін. умов народу.

2.На мою думку, звучання кожної мови відбувається за певними законами. У кожній моні склалася своя, притаманна лише їй звукова система. Насамперед вашу мову з-поміж інших вирізняє її милозвучність, вокальність, прозорість. Вслухаємося: в українській мові переважають відкриті склади, тобто такі, що закінчуються голосними звуками. Характерним для говору українців є особлива інтонація — тривале звучання наголошеного складу, а також рухомий наголос. Саме за цими особливостями пізнають українців у світі. Звучання мови в устах вихідців з різних територій нашої країни різне. Але в основі літературної мови лежить вимова звуків і звукосполучень, що властиві середньонаддніпрянським говорам. Літературний стандарт нашої мови культивували корифеї українського театру ще наприкінці XIX — початку XX століття. І сьогодні мова акторів е прекрасною.

Отож ми всі маємо берегти й дотримувати звукових законів рідної мови. Недбале ставлення до них спотворює мову, порушує її досконалий правічний лад. Вплив чужих мов також «розхитує» мовну звукову систему, руйнує її стрункість і рівновагу.                           

3.Згук. У своєму словнику Борис Грінченко визначає це слово як звук. Згукнути — означає крикнути, позвати, покликати. Гукати — голосно кричати, кликати кого-небудь.

2.1. Сучасним нормам літературної мови не відповідають: застаріле слово велегласно, розмовне слово ушам (від ухо, уші); полонізм слямазарність.

2. Прямих мовних ознак, що вказують на точне місце й час написання твору, в тексті вірша немає. Але вживання слова слямазарність, яке є полонізмом, указує на те, що автор жив у західному регіоні України, вихідці а якого часто використовують відповідні запозичення. Про час написання точно свідчить дата, яка наведена в останньому рядку автографа. Уживання застарілих слів і слово сполучень лише приблизно вказує на час написання вірша.

3. 1. Поданий текст належить до публіцистичного стилю, тому що йому притаманні такі ознаки: поєднання логічності доказів, точності висловлення положень з емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів — епітетів, метафор. Багатозначна образна лексика тексту привертає увагу читача і виливає на нього.

У тексті широко використовується суспільно-політична лексика (складний світ українського переселенства, компактність проживання, українська еміграція, Збереження святинь нації, феномен українських переселенців), зазначаються точні найменування місцевостей (Галичина. Наддніпрянщина), учасників подій (українські переселенці).

2. Збереження мови в житті переселенців сприяло втіленню заповітного прагнення вистояти, вижити, згуртувавшись у групу, колонію. Українські переселенці не втратили своєї етнічної ідентичності, не загубилися, не розчинились у чужому середовищі, а зберегли й захистили для рідної матері-землі безліч дорогоцінних скарбів. Тими скарбами-перли нами виявилися не тільки літературні й мистецькі цінності, глибока історична наука, але насамперед — українська мова, яка підняла іі понесла у світи національну книгу, нашу високу духовність.

3. До відомих культурних діячів української діаспори належить американська співачка (сопрано) українського походження, виконавиця українських народних і популярних пісень Квітка Цісик.

На жаль, співачка більш відома за межами своєї етнічної Батьківщини — України, Вона виконувала пісні у фільмах, виступала па американському телебаченні (у рекламі), співала у Гентській опері (Бельгія). Фільм «Yоu Light Up Му Life» (1977), у якому вона виконувала пісні, здобув премію «Оскар». З 1982 року і до самої смерті Квітка залишалася єдиним голосом компанії «Ford Motor Company». Створила і записала альбоми з українськими піснями «Пісні України», «Два кольори», які стали вельми популярними. 1992 року Квітку чекали з виступом в концерті з нагоди першої річниці незалежності України з піснею «Я піду в далекі гори», але не судилося... У 1998 році смертельна хвороба обірвала життя співачки. Сучасна Україна вшановує пам'ять Квітки Цісик: в Івано-Франківську пройшов творчий вечір «Незабутня Квітка», у Львові відкрили меморіальну дошку співачці й назвали на її честь одну з вулиць, У 2011 році відбувся перший Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик, а видавництво «Ярославів Вал» надрукувало роман, головною героїнею якого поряд з Андрієм Платоновим, Ернестом Хємінгуєєм, Сергієм Курьохіним є Квітка Цісик,

4. 1. Основна думка наведеної статті: «Українська мова поширена у світі й посідає гідне місце серед інших мов».

Особливим, дуже поширеним явищем в українській мові є суржик (ненормативне мовлення українців а Україні та поза її межами, яке увібрало в себе елементи російської мови). Поза Україною суржик може унормуватися і перейти в статус українського діалекту (прикладом е кубанська балачка). До речі, я спостерігав парадоксальний випадок. У теленовинах показували сюжет про кубанських козаків, які гостювали в Україні. Діалог відбувався українською мовою. Під час розмови козак зауважив, що українською мовою він не читає, оскільки зовсім її не знає. Кореспондент здивовано запитав: «А якою мовою оце ви говорите?», на що пролунала щира відповідь: «А, це наша кубанська балачка...».

Майбутнє суржику в Україні залежатиме від рівня нашої освіченості - що освіченіша людина, то менше засміченою буде її мова.

2. Відповідно до ст. 10 Конституції України українська мова є єдиною державною мовою України.

Для мене, як і для переважної більшості моїх ровесників, відповідь на запитання, чому потрібно вивчати державну мову, очевидна. Знання української мови забезпечує школа, і це звання потрібне перш за все для здобуття освіти, праці в державних установах, переговорах на міждержавному рівні.

В усьому світі поважають людей, які шанують свою державну мову. Я хочу, щоб моя держава, моя багатонаціональна Україна, була соборною і незалежною. Якщо більшість українського народу розмовлятиме державною мовою, то наше суспільство буде більш об'єднаним. Хто не хоче говорити українською, не прагне вивчити її, хоча проживає на території України, той не поважає цю країну. А якщо не поважаєш країну, то постає питання: а навіщо і для чого тоді живеш в ній?

5. 1. Найяскравіші епітети, якими автор описує мову: мелодійна італійська; лірична; дорога; милозвучна, багата українська мова. Найбільш вдалі метафори, якими автор описує мову: італійська мова — це мова сонячної Італії, мова музики і кохання: моя рідна мова — це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка, мова кращої з кращих поетес; світу — Лесі Українки, мова нашого філософа й мислителя Івана Франка. Серед усіх запропонованих автором образів мені найбільше імпонує образ мови як виразника культури кожного Із народів, відтвореної у творчості геніальних письменників, художників, музикантів, філософів, які формують загальну мовну традицію свого краю, Наприклад, англійська мова — мова творів Шекспіра, Байрона, Діккенса; німецька — мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне; італійська — мова Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті; українська мова — це мова Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка.

2.Роль української мови у світовому мовному просторі беззаперечна, адже ще у 1934 р. на конкурсі мов у Парижі вона була визнана, поряд з французькою і перською, як найкраща, наймилозвучніша й найбагатша мова світу. Сьогодні вважають, що за милозвучністю українська мова посідає друге місце у світі після італійської. Про визнання української мови свідчить і те, що твори українських письменників перекладено в багатьох країнах (наприклад, «Кобзар» Тараса Шевченка перекладено понад 100 іноземними мовами). Водночас тисячі томів світової літератури видано українською мовою. На мою думку, можна з упевненістю стверджувати, що українська мова є однією з найбільш мелодійних, лексично багатих, колоритних мов світу.

6.         1. План тексту

1.         Як тлумачать поняття «діаспора»?

2.         У яких країнах найкраще змогла згуртуватися українська діаспора?

3.         За якими ознаками можна охарактеризувати кожну з еміграційних хвиль?

2. Коли ми вимовляємо слово «діаспора», то відразу уявляємо етнічну спільноту, яка хоч і живе постійно в чужій країні, але зв’язку з нею не згубила. Зберегла ті ниточки-канали, якими здійснюється духовне спілкування — збереження національних традицій, звичаїв, рідної мови, культури, історії, мистецтва й науки.

«Нашого цвіту — по всьому світу»… Так кажуть про українців, що мешкають у багатьох країнах. Українська діаспора умовно поділяється на східну (у Росії проживає 4,4 млн українців, у Казахстані — 900 тис., у Молдові — 600 тис., у Білорусі — 800 тис., в Узбекистані — 150 тис., у Киргизії — 100 тис. жителів українського походження) та західну (у США проживає 2 млн українців, у Канаді — 800 тис., у Бразилії та Аргентині — по 400 тис., в Австралії та Франції — по 40 тис., у Великій Британії та Німеччині по — 30 тис.). Частина українців віддавна проживає на територіях, які після Другої світової війни увійшли в межі державних кордонів сусідніх з Україною держав (у Польщі мешкає 300 тис., у Румунії — 100 тис., у Словаччині — 400 тис. жителів українського походження). Частина української еміграції віддає перевагу термінові «українці у країнах поселення».

Діаспора утворювалася масовими хвилями. Перша хвиля: еміграція до 1914 р. (історики називають її трудовою). Виїжджали цілими сім’ями, шукали кращої долі в далеких краях. Чимало українських діячів діаспори стали відомими людьми в культурі та освіті. Вони відкривали українські двомовні школи, піклувалися про освіту дітей українських емігрантів.

Друга хвиля: еміграція в міжвоєнний період (інтелектуальна). Еміграція у міжвоєнний період була меншою, виїжджали здебільшого до США й Канади. Усе частішою стає політична причина еміграції. Емігрантами були люди переважно молодого та середнього віку, які пройшли горнило боротьби й належали до інтелігенції.

7.         1. Поліхромний — (від грец. — численний і грец.  —  колір, фарба) — багатобарвний; використання багатьох кольорів у створенні предметів мистецтва, в архітектурі, видавничій справі тощо.

Скульптомалярство — новий різновид рельєфної різьби, створений скульптором Олександром Архипенком.

Кубофутуризм — течія в мистецтві, що поєднала в собі французький кубізм (абстрагування від дійсності, прагнення митців шляхом розкладання предметів і форм на прості геометричні фігури та їх комбінування створити нові форми живопису, скульптури тощо) й італійський футуризм (авангардний напрям в мистецтві, що заперечував панівні в XIX ст. течії реалізму й класики та прагнув індивідуалізму, який втілювався у фантастичних формах і кольорах). Українські авангардні живописці Олександр Богомазов і Олександра Екстер стояли біля витоків українського кубофутуризму. Кубофутуристи прагнули, не наслідуючи натуру, інтерпретувати світ зі своєї точки зору.

Архипентура — (похідне від Архипен(ко) і тур(а) за аналогією до слів адвокатура, професура). Винахід українського художника-скульптора О. Архипенка (1887-1964), рухомий живопис: за допомогою складного механізму приводяться в рух вузькі кольорові стрічки, що створюють певні композиції, які змінюють образи за примхою митця. Саме за цим принципом до сьогодні працюють рекламні бідлборди зі змінним зображенням.

Архаїка (грец.  — стародавній) — ранній етап розвитку мистецтва. Термін архаїка звичайно вживається щодо мистецтва Стародавнього Єгипту та Стародавньої Греції. На території України пам’ятки епохи архаїки знайдені на місцях розкопок античних міст — Березані, Ольвії, Тіри, Паптікапея, Німфея тощо, я також скіфських курганів.

Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві культури початку XX століть. Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом.

Даосизм — китайське традиційне вчення, у якому присутні елементи релігії, містики, шаманізму, медитацій, а також традиційна філософія і наука. Сюрреалістичний — від сюрреалізм — напрям у мистецтві й літературі XX ст., який заперечував роль розуму й досвіду в творчості та шукав джерела її у сфері підсвідомого, інтуїтивного.

Космізм (грецьке kosmos — організований світ, копта — прикраса) — світогляд, в основу якого покладено уявлення про Космос і людину як «громадянина Світу». У філософії поняття космізму пов’язане з ученням древніх греків про світ як структурно-організоване й упорядковане ціле.

2. «Олександр Архипенко став перекладачем мов давніх культур на мову сучасного мистецтва. Ритми безсмертя саме архаїки, магічного мистецтва відчувала тогочасна розгублена Європа...». «Його скульптура, абстрактна і сюрреалістична, якій уже тісно в межах образотворчого мистецтва, увібрала в себе нелукаве дитяче світосприйняття Африки, таємничу давнину трипільської культури, містерійний екстаз, витонченість піфагорійської Еллади, космізм давньоєгипетського сонцепоклоніння, вплив загадкового і мовчазного Сходу».

3. Нью Йорк — англ. New York; знак м'якшення пишеться після приголосного н; початкові уо передаються через йо, коли вони в українській мові вимовляються як один склад; географічні назви з першими складовими частинами нью- пишемо через дефіс;

Вашингтон — англ. Washingtonw у власних назвах передається звичайно через в, крім тих слів, де за традицією вживають у; після приголосного ш перед приголосним пишемо и;

Чикаго — англ. Chicago; у географічних назвах іншомовного походження після приголосного ч перед приголосним пишемо и;

Гарвард — англ. Harvardза правописом, літера h звичайно передається літерою г;

Стенфорд англ. Stanford; за правописом, кінцеве rd передається через рд;

Колумбія англ. Columbia; за правописом, літера l передається твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові, тут: л тверде — луіа в кінці слова передається звичайно через ія;

Каліфорнія — англ. California; після л перед наступним приголосним пишемо ііа в кінці слова передається звичайно через ія;

Емма — подвоєні приголосні зберігаються у власних назвах іншомовного походження;

Патриція и пишемо у звукосполученні ри перед приголосним — Патриція, Рим, Мадридіа в кінці слова передається звичайно через ія;

Стенлі — і пишемо після приголосних в особових іменах перед наступним приголосним і в кінці слова;

К'юніц — у словах іншомовного походження перед ю після приголосного к пишемо апостроф; і пишеться між приголосними в особових іменах — Ніл. Сідней, К'юніц;

Гувер — англ. Hoover; за правописом, літера h звичайно передається літерою г; англійське буквосполучення оо в українській мові передається як у.

9. 1. а) Цитату як самостійне висловлювання в тексті беруть у лапки. Після неї в дужках надають інформацію про автора, джерело, звідки взято висловлювання. Крапку ставлять після дужок (у разі використання цитат як однорідних членів речення, після дужки ставиться відповідний знак).

Про своє відчуття українства вони пишуть по різному: «Я свою Україну ношу, як слимак свою хатку, я в ній живу» (Е. Андрієвська).  «Я повсякчас жив, дихав, обідав і вечеряв Україною» (Б. Рубчак); «Я не дерево, що його пересадили проти волі в іншу землю; я — дерево, що виросло на іншій землі зовсім природно» (Р. Бабовал).

б) Цитата може виступати частиною авторського речення. Тоді вона береться в лапки, але починається з малої літери. У сучасному світі з його активними глобалізацінними процесами поети Нью-Йоркської групи намагаються, за словами Б, Рубчика, «видовжити територію батьківщини, як гуму, аж до Едмонтону чи Сіднею».

2. Авторські порівняння й метафори поетизують мову висловлювання. Стилістична функція порівнянь полягає у виділенні якоїсь особливості предмета чи явища, що найяскравіше виявляється в порівнюваних предметах. Так, за допомогою порівняння «Україну ношу, як слимак свою хатку» автор передає своє почуття єдності з Батьківщиною, а вислів «видовжити територію батьківщини, як гуму» свідчить про його бажання (хай де б він не був!) мимоволі шукати й знаходити ознаки рідної землі.

Стилістична функція метафор здебільшого не комунікативна, а естетична. Уживаючи слова в непрямому значенні, на основі подібності предметів за кольором, формою, призначенням тощо автор зазвичай не повідомляє нам інформацію, а викликає певне уявлення. Так, метафора «жив, дихав, обідав і вечеряв Україною»; свідчить, що автор вважає себе й Україну єдиним цілим. А через метафору «я — дерево, що виросло на іншій землі» автор формує в нас уявлення про себе як людину, що народилася й виросла вільною поза межами України.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити