Розв’язання вправ та завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА МОВА» М. С. Вашуленка, О. І. Мельничайко, Н. А. Васильківської 3 клас - 2013 рік
РОЗДІЛ 5. БУДОВА СЛОВА
§ 21. Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками
Пояснення
Під час відмови глухих звуків чується тільки шум, а під час вимови дзвінких приголосний звуків чується голос і шум. В українській мові в кінці слів і складів дзвінкі приголосні треба вимовляти дзвінко.
В українській мові дзвінких приголосних більше, ніж глухих. Також дзвінкі звуки трапляються частіше і в словах. Цим і пояснюється милозвучність, краса нашої мови.
192. Тільки дзвінкі приголосні у словах: зима, добре, білий, ялиновий, немов.
Тільки глухі приголосні у словах: хто-хто, птахи, шишці, цок-цок.
193. Дичка — тичка;
балка — палка;
дядько — тітка;
зірка — сітка;
ґедзь — палець;
діжка — дошка;
дзвін цвіт;
сиджу— кричу;
ґанок — каток;
сніг — сміх.
Дядько — [д' ад' ко] — «де», «я», «де», «знак м’якшення», «ка», «о».
Дзвін — 
— «Де», «зе», «ве», «і», «єн».
194. Гарбуз — дуже корисна рослина. Ложка дьогтю псує діжку меду. Дикі кабани ласують жолудями та яблуками.
195. Не кидай хліб, стався з повагою до праці багатьох людей! Незабаром квітучий сад наповниться чудовим співом пташок. На узліссі росте кремезний дуб і молоді дубки. У нашому парку ростуть берізки.
Пояснення
Зав’язь — це маленькі недостиглі, плоди. Наприклад: На гілках з’явилася рясна зав’язь яблунь і груш.
Паморозь — це схожі на іній атмосферні опади, що утворюються в туманну морозну погоду на гілках дерев, дротах тощо. Наприклад: Срібна паморозь прикрашала дерева.
196. Їла-їла дуб, дуб та зламала зуб, зуб. І не сани, і не віз — їхать добре, аби вліз. Взимку вкрили ми навкруг ліс, дорогу, поле й плуг. А як сонце припече — ми струмочком потечем.
197. Возик — віз, ножик — ніж, льодок — лід, садок — сад, горбок — горб, дзьобик — дзьоб.
198. У нашому парку росте багато беріз. На полиці розкладено кілька книг. Школа придбала тридцять пар лиж. Уночі землю скував мороз.
Мороз (що зробив?) скував; скував (що?) землю; скував (коли?) уночі.
199. Дніпро широкий, а Ірпінь (який?) вузький. Сосна висока, а калина (яка?) низька. Пір’їна легенька, а молот (який?) важкий.
200. Мороз, дрож, горобці, скибку, вибіг, швидко.
201. Відгукнися на мою просьбу. Ми вчасно приїхали на вокзал.
203. Дзвінкі приголосні в кінці слів та складів вимовляються дзвінко.
204.
Пояснення
Запам’ятайте! Щоб перевірити написання слова з сумнівним дзвінким або глухим приголосним, треба змінити слово або дібрати спільнокореневе так, щоб після сумнівного звука стояв голосний.
Нігті — ніготь;
боротьба — боротися;
кігті — кіготь;
молотьба — молотити;
легкий — легенький;
просьба — просити.
Пояснення
В українській мові є ще такі слова, в яких глухі приголосні звуки перед дзвінкими втрачають свою глухість й уподібнюються парним дзвінким. Наприклад: молотьба, боротьба, просьба.
205. Молотьба — молотити; нігті — ніготь; легкий — легенький; мигтить — миготіти; просьба — просити; кладка — кладочка; галузка — галузочка.
206. Швидко, сніг, розтанув, ріжками, перед, ластівки, низько, над, навкруг, мороз, горобці, розцвірінькалися, відлигу.
207. Горобчик, рибка, казка, ліжко, загадка.
У слові «горобчик» пишемо букву б, бо перевірне слово «горобець», у якому чітко чується звук [б].
208.
Щаслива нагода
Одного разу взимку Заєць тікав від Вовка. Вухатий стрімголов покотився з крутої гори, перетворившись на велику снігову кулю. Вовк злякався дивної кулі з великими вухами і втік. А щасливець обтрусився біля пня і побіг собі далі.
209. Слова, в яких дзвінкі приголосні треба вимовляти виразно в кінці слова і в кінці складу: сніжком, доріжки, прудка, шубці, швидко, пробіг, (під) дубком.