УРОКИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Тема 2. Діалогічне мовлення

585. Національне традиційне вбрання українців

— Яким є традиційне національне вбрання українців? — запитав мене мій товариш з Англії.

— Основний елемент національного одягу — це вишита сорочка. Для її оздоблення використовували переважно нитки чорного і червоного кольорів, — відповів(-ла) я.

— Який одяг носили чоловіки, а який — жінки?

— Вишиванку одягали і чоловіки, і жінки. Також чоловіки мали широкі штани — шаровари, які підперізували поясом. Жінки поверх довгої вишиванки одягали запаску або плахту. Це був клапоть тканини певного розміру, який використовували замість спідниці для обгортання стану.

— А яким був верхній одяг?

— Найпоширеніші види верхнього одягу — кожух і свита. Кожух був тепліший від свити. Його зазвичай шили з овечої шкури, а свиту — з домотканого грубого сукна.

— Які головні убори мали українці?

— У холодну пору року чоловіки носили шапку, а влітку — капелюх із соломи, який мав назву бриль. Головним убором заміжньої жінки був очіпок. Він мав форму невеликої шапочки, під яку жінка ховала волосся. На потилиці його стягували шнурком і зав’язували. Дівчата надівали на голову вінок із прив’язаними до нього стрічками.

586. Суперечка Яблуні з Вітром

— Вітре, чого це ти так сильно дмеш? Лети собі кудись подай від мене! — сердилася Яблуня.

— Не полечу. Мені подобається в саду, — відповів Вітер.

— Невже ти не бачиш, скільки на мені ще зелених яблучок? Ти обтрусиш їх!

— Хіба тобі не буде легше? Ти зможеш випрямити свої гілочки.

— Навпаки, я дуже рада, шо цього року маю так багато яблучок! Коли вони достигнуть, у сад прийдуть люди, обірвуть їх, а мені дякуватимуть за щедрий урожай.

— Пробач, зрозумів. Полечу я краще в поле, а до тебе повернуся, коли люди обірвуть яблука.

587. II. — Здрастуйте! Чи можете ви відвезти мене на вулицю Київську? — запитав хлопчик таксиста.

— Так, звичайно. Сідай, будь ласка, — відповів той.

— Я не заважатиму вам, якщо зателефоную мамі? — запитав хлопчик. — Вона чекає мого дзвінка.

— Ні, не заважатимеш. Зателефонуй, бо мама, напевно, хвилюється.

Коли таксі зупинилося, хлопчик сказав:

— Ось гроші. Дякую вам, що підвезли мене.

— Будь ласка. Он, мабуть, стоїть твоя мама. Щасти тобі.

III. Слухняний сон

Одного разу мама Василька забула вдома важливі документи. Вона зателефонувала синові й попросила його привезти документи до її підприємства. Хлопчик швиденько одягнувся, узяв необхідні папери й вибіг на вулицю. Недалеко від будинку він побачив таксі.

— Здрастуйте! Чи можете ви відвезти мене на вулицю Київську? — запитав хлопчик таксиста.

— Так, звичайно. Сідай, будь ласка, — відповів той.

Водій швидко домчав Василька на потрібну вулицю. Хлопчик передав мамі документи, а вона обійняла й поцілувала його.